#поезія ❤️ 24 рядки любові Кімната була такою порожньою, що вона подумала: «ми тут ніби в камері. Ці липи на вулиці, які я обожнюю, ці важкі небеса, схожі на камені». Жінка сяде коло вікна в зимовому одязі. Чоловік перерахує птахів над будівлею. Птахи, мов діти, застуджуються на осінньому протязі. Ніч схожа на книгу, скажімо, на Біблію. Але він розпалить вогонь і речі стануть простішими. Стануть не такими страшними сумніви. Можна ділитись усім – навіть мовчанням і тишею. Можна любити все – навіть дощ і сутінки. Чорні птахи, самотні в своїм переміщенні, ходять повагом підвіконнями. Скільки любові може вміститись в одному приміщенні? Скільки там всього за дверима балконними? Світить вікно серед ночі просторої. Місяць між хмарами, наче звір між тернами. І що залишиться з усієї цієї історії? – 24 рядки любові, 24 рядки темряви. Вулиця за вікном стає вологою. Ночі населені снами, як гирла сиренами. Зранку вона босоніж ступає підлогою – змішує світло знадвору зі світлом зсередини. Сергій Жадан