#поезія Тобі майже п'ять. Ти у валянках, шубці й галошах. Щаслива на фото: є привід для радості — сніг. Мороз — мінус 10. Смієшся: «Погода хороша». Зняла рукавички: занадто паркі та тісні. Ламаєш бурульки: загострені, наче кинджали. Куштуєш сніжинки, летиш на картонці з гори. Спітніла, ще й студінь за щоки кусає та жалить — Пашієш рум'янцем: таким, що гарніший за грим. Покликала мама — повільно крокуєш до хати. Ще рано, та сутінки гору над світлом беруть... Удома ж малюнок (на ньому коток волохатий), Улюблений заєць і Барбі (щоправда, без рук). Конструктор і пазли, набір олівців (кольорових!), Фломастери, маркери — словом, доволі добра. Єдина проблема — панічно боїшся комори: «Там привид — я бачив», — запевнив двоюрідний брат. Рятунок від ляку — цукерки із присмаком м'яти... Регочеш на знімку... Дивлюсь і прошу: «Збережи, Не втрать із роками спроможність безжурно сміятись: Попереду низка брудних, а не сніжних стежин...» ©Марія Чекарьова перша половина серпня 2025 року