#поезія
Щоранку збираєш себе докупи,
Неначе ложку цукру до чаю чи кави,
А потім згадуєш, що кави не буде:
З води – лиш роси на гіллі октавами.

З тепла – лиш осердя гарячих згадок,
Чи про любов, чи про спокій у тиші вулиць.
Й тумани садом, не вибухи – опади градом,
І дихаєш осінню, джаз крізь осоння цмулиш.

Вечірні закутки відтіняються полинами,
Нема загрози заснути і не прокинутись.
Калюжі брудом, не ламаним брухтом, лякають,
І місто сопе уночі ліниво-дрімотними ритмами.

І от тепер у тривогах доступна розкіш:
Горнятко гаряче плюс цукор, який ти і не вживаєш.
Сьогодні виявилось, що усе максимально просто:
Дожити до ранку і випити свою каву.


26.10.2025
Олеся Репа

На вірш автора надихнула картина Т.Гущиної "Моя ранкова кава"
#поезія Щоранку збираєш себе докупи, Неначе ложку цукру до чаю чи кави, А потім згадуєш, що кави не буде: З води – лиш роси на гіллі октавами. З тепла – лиш осердя гарячих згадок, Чи про любов, чи про спокій у тиші вулиць. Й тумани садом, не вибухи – опади градом, І дихаєш осінню, джаз крізь осоння цмулиш. Вечірні закутки відтіняються полинами, Нема загрози заснути і не прокинутись. Калюжі брудом, не ламаним брухтом, лякають, І місто сопе уночі ліниво-дрімотними ритмами. І от тепер у тривогах доступна розкіш: Горнятко гаряче плюс цукор, який ти і не вживаєш. Сьогодні виявилось, що усе максимально просто: Дожити до ранку і випити свою каву. 26.10.2025 Олеся Репа На вірш автора надихнула картина Т.Гущиної "Моя ранкова кава"
Sad
1
58переглядів