#поезія ЗМІЄБОРЦІ твоє біле волосся перерите вітрами й снарядами і обличчя бліде не тепліє од сонця й вина тебе вдома купали із травами і обрядами а ти вийшов з води із пластиною замість ребра і у чаї міцному ти ще досі вишукуєш землю і тримає земля твою з болем похилену вісь що не день то новий наростає завив на перстені і чимдалі сильніш уроборос кусає хвіст брате мій ти ж бо знав що в роду у нас так повелося нерозвійний вогонь ходить слідом за станом гінким досі родить сім'я усіх вправними змієборцями що крутіша в них кров — то вродливіші чоловіки то міцніші в сестер їх мечі щойно взяті з ковадел голосніш молитов їм звучить розпашілий метал такий погляд — що ним можна брати — це точно від матері тільки глянь — і отрута сама витікатиме з ран а буває тобі зачудовані маряться гори де ти вглéдів змію — і малим нам розверзнувся ліс хто подужав ту браму то і інші колись поборе бо із серця струмлять і броня й найгостріший спис тільки пáсмо твоє перерите вітрами й снарядами і тепер вже твій син зарум'янів од сонця й вина біла ящірка в нас загніздилася під верандою і ніяк не скінчиться зима Єлагіна