#поезія Звідки черпати енергію? Витекла. Вени-траншеї спустошені повністю. Постать коханої, бережно виткана, Стала химерною відьмою-провістю... Це параноя, реальність чи вигадка? Подихом знову затьмарює голову, Поглядом манить, затягує в неводи, Колами водить від жару до холоду. З нею відчуємо пекло і небо ми, Після ж – залишить свідомість розколоту. Соки останні вбирає без поспіху, Грає коханням мучителька-пасія. Бачу лукаво-облудливу посмішку. Вирватись хочу – не можу, у пастці я. Гину один – без надії і прóсвітку... *** Не втечеш. Не пручайся дарма. Не надійся. Не буде добра. Поглинатиму душу брудну – Ти ж для мене як нут чи булгур... Чарівнá. Смертоносна. Сукуб. Від народження світу живу, Розриваю щоразу по шву, Наближаю омріяний день, Аби полум'я пекла руде Проковтнуло нестерпних людей. "Спокушай, розтлівай і смакуй, Убиваючи жертву слабку!" – Настанову прошито в мені. Для людей я – неначе магніт. Демониця. Коханка. Ліліт. Сашко Негрич