Оксана Вінніченко - #поезія Я бачила її очі... В зіницях

додає фото

2025-10-27 04:22:38 ·

#поезія
Я бачила її очі... В зіницях — холодна тýга.
Вона намагалась всміхатись, та ýсмішка — недолуга...
Ця жінка з очима лані не може собі втлумачить,
що більше ніде і ніколи ЙОГО за життя не побачить...
Що клята війна забрала теплò... розрослася пустка...
А, може, живий? А, може... А, може, не чорна хустка...
І як, скажи, пережити оте переплакане горе?..
І як перейти цю прірву, не впавши в криваве море?..
... Довкруж панувала осінь і пес гарцювався завзято.
У неї в очах вмирало щось світле... Я винувато
топталась, ховаючи погляд, не знаючи що робити...
Вона намагалась всміхатись... Мені ж закортіло вити...
Од болю за тії очі, за холод ночей і за осінь,
що раптом отак посріблила розкішне чорняве волосся...

Я бачила її очі...

Людмила Галінська

#поезія Я бачила її очі... В зіницях — холодна тýга. Вона намагалась всміхатись, та ýсмішка — недолуга... Ця жінка з очима лані не може собі втлумачить, що більше ніде і ніколи ЙОГО за життя не побачить... Що клята війна забрала теплò... розрослася пустка... А, може, живий? А, може... А, може, не чорна хустка... І як, скажи, пережити оте переплакане горе?.. І як перейти цю прірву, не впавши в криваве море?.. ... Довкруж панувала осінь і пес гарцювався завзято. У неї в очах вмирало щось світле... Я винувато топталась, ховаючи погляд, не знаючи що робити... Вона намагалась всміхатись... Мені ж закортіло вити... Од болю за тії очі, за холод ночей і за осінь, що раптом отак посріблила розкішне чорняве волосся... Я бачила її очі... Людмила Галінська

88переглядів

Приєднатися

Мова