#поезія Лист до Листопада. А я тебе кохала ще з минулого століття.. За душу незбагненну, замкнуту для всіх. За очі барв притихлого суцвіття.. За пристрасть, що ховаєш мовби гріх. За погляд, що морозить душу.. Тоді лечу із падолистом в забуття. Ти моя згуба, фаталізм.. Тепер я мушу... Нести цю карму через все своє життя. За те волосся, що чорніше ночі.. Яке голубила в розхристаних лісах.. За ті обійми і слова пророчі, Що ворожили мені в торішніх снах. Ти знов прийдеш вкрадеш шматочок серця.. Сховаєш як гербарій між листків. Прощаю тобі все.. Тільки не сердься. Залиш мені хоч жменьку пелюстків. Залиш мені хоча б дощі плаксиві.. Щоби гасили полум'я в душі... І айстри недоторкані, цнотливі. Від серця зáмкнутого не жбурляй ключі. Залиш холодні ночі до світанку.. Між полинáми згублені слова. Візьми мене в полон як свою бранку. Я житиму для тебе, як мавка лісова. ...а я тебе кохала ще з минулого століття.. Оксана Лесик-Падучак