#поезія
Ви кажете, мій пане, ця краля з-поміж інших — особлива?
Постава, розкіш кіс та флер навкруг замріяного взору?
О, то дурня! Направду вам скажу — вона, як всі...
Ба, ні, — щаслива!
Я теж, колись, була така. Літ сто назад. У трохи іншу по́ру.

Літала між людей, мов ластівка прудка. Носила
в серці свято.
Тримала між долонь, закутану в туман, погідну осінь.
Любила шелест трав , ховаючи дощі до серця винувато.
Збирала маків цвіт і ружі малино́ві тулила до волосся...

Я теж, колись, була... Замріяна і юна. І майже бездоганна...
Бо в жінки є пора, бодай хоч раз на вік, коли щаслива.
Вона тоді і квіточка в медах, і найфайніша панна...
І, знаєте, мій пане, не руште сеї кралі. Най буде особлива...

Людмила Галінська
#поезія Ви кажете, мій пане, ця краля з-поміж інших — особлива? Постава, розкіш кіс та флер навкруг замріяного взору? О, то дурня! Направду вам скажу — вона, як всі... Ба, ні, — щаслива! Я теж, колись, була така. Літ сто назад. У трохи іншу по́ру. Літала між людей, мов ластівка прудка. Носила в серці свято. Тримала між долонь, закутану в туман, погідну осінь. Любила шелест трав , ховаючи дощі до серця винувато. Збирала маків цвіт і ружі малино́ві тулила до волосся... Я теж, колись, була... Замріяна і юна. І майже бездоганна... Бо в жінки є пора, бодай хоч раз на вік, коли щаслива. Вона тоді і квіточка в медах, і найфайніша панна... І, знаєте, мій пане, не руште сеї кралі. Най буде особлива... Людмила Галінська
Like
2
137переглядів