Українська
English
#поезія
Душі моєї зорепад
Давно минув.
І мій розкішний, літній сад
Уже заснув.
І моя молодість пройшла
Там, де поля.
І вже осіння гіркота
Летить здаля.
Летить кленовий небосхил
За небокрай.
Упав туман біля могил.
Гей, постривай.
Не падай низько, не повзи,
Не волочи,
А краще ляж біля сльози
І помовчи.
Вже й не згадаю я себе
Ту, молоду.
Вже мерзле яблуко в траві
В моїм саду.
І я дивлюсь на листопад
З верхівки лип.
І моя зрілість догора,
Як смолоскип.
І в серці смуток поселивсь
І доброта.
І кожна гілка у саду
Вже золота.
І кожна крапелька роси
Вже твердий лід.
О, скільки в Бога є краси!
Жаліть не слід...
Галина Потопляк
Душі моєї зорепад
Давно минув.
І мій розкішний, літній сад
Уже заснув.
І моя молодість пройшла
Там, де поля.
І вже осіння гіркота
Летить здаля.
Летить кленовий небосхил
За небокрай.
Упав туман біля могил.
Гей, постривай.
Не падай низько, не повзи,
Не волочи,
А краще ляж біля сльози
І помовчи.
Вже й не згадаю я себе
Ту, молоду.
Вже мерзле яблуко в траві
В моїм саду.
І я дивлюсь на листопад
З верхівки лип.
І моя зрілість догора,
Як смолоскип.
І в серці смуток поселивсь
І доброта.
І кожна гілка у саду
Вже золота.
І кожна крапелька роси
Вже твердий лід.
О, скільки в Бога є краси!
Жаліть не слід...
Галина Потопляк
#поезія
Душі моєї зорепад
Давно минув.
І мій розкішний, літній сад
Уже заснув.
І моя молодість пройшла
Там, де поля.
І вже осіння гіркота
Летить здаля.
Летить кленовий небосхил
За небокрай.
Упав туман біля могил.
Гей, постривай.
Не падай низько, не повзи,
Не волочи,
А краще ляж біля сльози
І помовчи.
Вже й не згадаю я себе
Ту, молоду.
Вже мерзле яблуко в траві
В моїм саду.
І я дивлюсь на листопад
З верхівки лип.
І моя зрілість догора,
Як смолоскип.
І в серці смуток поселивсь
І доброта.
І кожна гілка у саду
Вже золота.
І кожна крапелька роси
Вже твердий лід.
О, скільки в Бога є краси!
Жаліть не слід...
Галина Потопляк
64переглядів