Українська
English
#поезія
Дивуюся. Овва! Сама собі не вірю.
Ще вчора серпень пестив мої вії.
І пахло небо карамельною ваніллю,
Сховавши сонце в ризи золотії.
Трусили айстри флер осінніх чарів,
Ховаючи до серця спогад літа.
А діва-Осінь у тонко́му сарі
Озолотила клени на півсвіта...
І сіяв Бог дощі на айстри білі,
Торкався кленів доброю рукою.
Летіло листя в тихій заметілі
І ворожило долю нам з тобою...
Ще, ніби вчора, зріли синім сливи
І до зими було ген-ген — за раєм...
І ми були, як айстри ті — щасливі.
А нині Бог частує Осінь чаєм...
Дивуюся...
Людмила Галінська
Дивуюся. Овва! Сама собі не вірю.
Ще вчора серпень пестив мої вії.
І пахло небо карамельною ваніллю,
Сховавши сонце в ризи золотії.
Трусили айстри флер осінніх чарів,
Ховаючи до серця спогад літа.
А діва-Осінь у тонко́му сарі
Озолотила клени на півсвіта...
І сіяв Бог дощі на айстри білі,
Торкався кленів доброю рукою.
Летіло листя в тихій заметілі
І ворожило долю нам з тобою...
Ще, ніби вчора, зріли синім сливи
І до зими було ген-ген — за раєм...
І ми були, як айстри ті — щасливі.
А нині Бог частує Осінь чаєм...
Дивуюся...
Людмила Галінська
#поезія
Дивуюся. Овва! Сама собі не вірю.
Ще вчора серпень пестив мої вії.
І пахло небо карамельною ваніллю,
Сховавши сонце в ризи золотії.
Трусили айстри флер осінніх чарів,
Ховаючи до серця спогад літа.
А діва-Осінь у тонко́му сарі
Озолотила клени на півсвіта...
І сіяв Бог дощі на айстри білі,
Торкався кленів доброю рукою.
Летіло листя в тихій заметілі
І ворожило долю нам з тобою...
Ще, ніби вчора, зріли синім сливи
І до зими було ген-ген — за раєм...
І ми були, як айстри ті — щасливі.
А нині Бог частує Осінь чаєм...
Дивуюся...
Людмила Галінська
31переглядів