#поезія З минулих осеней... Минають дні. Осінні. Променисті. Летять. Сухим листком у цьому падолисті... Минають. Як тумани. До обіду. І крутять пір'ям, не лишивши свого сліду. Минають дні. І осінь ця минає... А хтось, ще літо ,до цих пір ,собі шукає. Вдивляюся у хмари безголосі, А там -- лиш дощ .І краплі босі-босі... Вдивляюся у сад. А там так тихо... Рапаті ябка у траві --- остання втіха. Сумні ворони на гілкàх такі безбарвні, І бачу привид по-між них... То все уявно... Минають дні. Минає осінь. Я минаю. Листком багряним в світі білому блукаю... Людмила Галінська Не шарпай, Жовтню, мою душу. І так пошарпана уся... Я схожа на осінню грушу -- Така ж солодка та стара. Я схожа на листок ожини -- Така ж колюча і крихка. На грона стиглої калини -- Гірчить вона. І я гіркà. Не шарпай, Жовтню, моє серце. Воно і так давно твоє. Я ніби чорна кава з перцем. Яка вже є... Яка вже є... Людмила Галінська