#поезія
Пишу тобі листи. Щоднини і щомиті.
Віршую прозу днів. Складаю епілоги.
І відсилаю з листям у дні, що вже прожиті.
Без індексу й адрéс, на вимиті пороги...
Нехай собі летять. Мо', хто і прочитає.
Знайдуть оті слова чиюсь заспàну душу.
І, може, та душа забуте щось згадає.
І усміхнеться враз. А я уже не мушу...
Нехай собі летять. Розвіються по світу,
Як рій грушкòвих ос в жоржиновім пелюсті.
Пишу тобі листи, крізь осені -- у літо
На клаптиках й латкàх вже зношеної хустки...
На взорах синіх снів. То білим, то червоним.
На сивих рушниках затоптаних доріг...
Нехай собі летять. А як покличу дзвоном,
То вернуть, як дитя вертає на поріг.

Пишу тобі листи...

Людмила Галінська
#поезія Пишу тобі листи. Щоднини і щомиті. Віршую прозу днів. Складаю епілоги. І відсилаю з листям у дні, що вже прожиті. Без індексу й адрéс, на вимиті пороги... Нехай собі летять. Мо', хто і прочитає. Знайдуть оті слова чиюсь заспàну душу. І, може, та душа забуте щось згадає. І усміхнеться враз. А я уже не мушу... Нехай собі летять. Розвіються по світу, Як рій грушкòвих ос в жоржиновім пелюсті. Пишу тобі листи, крізь осені -- у літо На клаптиках й латкàх вже зношеної хустки... На взорах синіх снів. То білим, то червоним. На сивих рушниках затоптаних доріг... Нехай собі летять. А як покличу дзвоном, То вернуть, як дитя вертає на поріг. Пишу тобі листи... Людмила Галінська
Like
Love
2
172переглядів