Українська
English
#поезія
Небопаду стеля –
кубово-прюнелева,
мазка стін – індиго,
зорі стали дивними:
грудень креше холод,
інеєм приколює
до дірок у висі,
змушує не мислити,
не чекати ранку –
пересил блаватного.
Стеля небопаду
межами вчорашнього
віддзеркалить ночі
й вибухне волошками.
Наче недоречно,
бо зимовим вечором
треба чай та ковдра,
тихі літоспогади.
Снить метеоритами,
сонячними ритмами
ніч на гіллі пралісу
і мене торкається.
Перебуду тінями,
завтра най ескізами
в овиді розтане
й виллється світанками.
19.12.2024
Олеся Репа
Небопаду стеля –
кубово-прюнелева,
мазка стін – індиго,
зорі стали дивними:
грудень креше холод,
інеєм приколює
до дірок у висі,
змушує не мислити,
не чекати ранку –
пересил блаватного.
Стеля небопаду
межами вчорашнього
віддзеркалить ночі
й вибухне волошками.
Наче недоречно,
бо зимовим вечором
треба чай та ковдра,
тихі літоспогади.
Снить метеоритами,
сонячними ритмами
ніч на гіллі пралісу
і мене торкається.
Перебуду тінями,
завтра най ескізами
в овиді розтане
й виллється світанками.
19.12.2024
Олеся Репа
#поезія
Небопаду стеля –
кубово-прюнелева,
мазка стін – індиго,
зорі стали дивними:
грудень креше холод,
інеєм приколює
до дірок у висі,
змушує не мислити,
не чекати ранку –
пересил блаватного.
Стеля небопаду
межами вчорашнього
віддзеркалить ночі
й вибухне волошками.
Наче недоречно,
бо зимовим вечором
треба чай та ковдра,
тихі літоспогади.
Снить метеоритами,
сонячними ритмами
ніч на гіллі пралісу
і мене торкається.
Перебуду тінями,
завтра най ескізами
в овиді розтане
й виллється світанками.
19.12.2024
Олеся Репа
131views