Українська
English
#поезія
Ти рвучко відчиняєш двері
приватних повідомлень. З ноги.
Несеш мені свою втому,
проблеми і біль головний.
Несеш плітки про тих,
з ким я ще не знайома.
Сподіваюсь, й не буду.
Бо наживо важко
сприйматиму стільки бруду.
Ти й не вітаєшся навіть,
ні "здоров", ні "бувай".
Як у тім анекдоті про тещу і чай.
Твоє его уперлося в стелю
творчих можливостей,
а я лише як глядачка важлива.
Ти приходиш і топчешся,
мені дивно і незрозуміло,
чому саме я і чим заслужила.
Спостерігаю. Та все, як завжди,
В тебе своя маніакальна правда
про світ і людей, які нагрішили
бути видимими і сильними.
Пиши ліпше вірші чи неримоване –
ти ж умієш про справжнє.
Та ця версія лиш паперова,
бо реальне тебе лякає.
Ховайся далі.
Це й не поезія зовсім,
так думки вголос.
Всі співпадіння – випадкові.
14.10.2025
Олеся Репа
Ти рвучко відчиняєш двері
приватних повідомлень. З ноги.
Несеш мені свою втому,
проблеми і біль головний.
Несеш плітки про тих,
з ким я ще не знайома.
Сподіваюсь, й не буду.
Бо наживо важко
сприйматиму стільки бруду.
Ти й не вітаєшся навіть,
ні "здоров", ні "бувай".
Як у тім анекдоті про тещу і чай.
Твоє его уперлося в стелю
творчих можливостей,
а я лише як глядачка важлива.
Ти приходиш і топчешся,
мені дивно і незрозуміло,
чому саме я і чим заслужила.
Спостерігаю. Та все, як завжди,
В тебе своя маніакальна правда
про світ і людей, які нагрішили
бути видимими і сильними.
Пиши ліпше вірші чи неримоване –
ти ж умієш про справжнє.
Та ця версія лиш паперова,
бо реальне тебе лякає.
Ховайся далі.
Це й не поезія зовсім,
так думки вголос.
Всі співпадіння – випадкові.
14.10.2025
Олеся Репа
#поезія
Ти рвучко відчиняєш двері
приватних повідомлень. З ноги.
Несеш мені свою втому,
проблеми і біль головний.
Несеш плітки про тих,
з ким я ще не знайома.
Сподіваюсь, й не буду.
Бо наживо важко
сприйматиму стільки бруду.
Ти й не вітаєшся навіть,
ні "здоров", ні "бувай".
Як у тім анекдоті про тещу і чай.
Твоє его уперлося в стелю
творчих можливостей,
а я лише як глядачка важлива.
Ти приходиш і топчешся,
мені дивно і незрозуміло,
чому саме я і чим заслужила.
Спостерігаю. Та все, як завжди,
В тебе своя маніакальна правда
про світ і людей, які нагрішили
бути видимими і сильними.
Пиши ліпше вірші чи неримоване –
ти ж умієш про справжнє.
Та ця версія лиш паперова,
бо реальне тебе лякає.
Ховайся далі.
Це й не поезія зовсім,
так думки вголос.
Всі співпадіння – випадкові.
14.10.2025
Олеся Репа
124views