#поезія час темного місяця відображення у воді: час іржавими стрілками на годиннику темного місяця бʼється мідними веслами зимною бронзою чорним золотом листя на дні послухай, що сичать на перехрестях голоси це звістка, що змії небесних доріг вже звили кубло понад хмарами вже гострять сани на вирій вже скоїлась осінь вже геть почорніли з дощу сни старої верби що полоще галузки у темнім потоці вибиваються з лінії берега на осінь посивілі сни могутньої ріки в пору темного місяця час іржавого листя чорне дзеркало неба вбирає проміння від тіні я дивилася прямо в твій морок як він лине, і тягне, і липне я оминаю трясовину рук, ману обіймів всі пастки твоїх ласк і стріли пальців та загрузаю в смолянисту ніч в твоєму голосі бо чорне твоє горло випалене піднебіння бо надто гарячі слова спалиш собі серце заплющуй очі засинай остання зірка падає у комин уже всього один сірник залишився бо всі відсиріли від безмірного вогкого суму в пору темного місяця червона цариця загортає коханців ховаючи шиї від шалу вітрів і частує багряним вином своїх вуст Олена Павлова