#поезія
Якась вона така незграбна і незламна,
Сидить собі, мовчить і дивиться у ніч,
А десь у глибині стара болюча рана,
Все ниє ниє ниє здається майже звично.
Якась вона така беззахисна і сильна,
Спокійно каже "ні" чи видихає "так",
І не рахує вже ні стигми, ані вирви,
І губиться у днях, помилках і словах.
Якась вона така, чомусь до болю рідна,
Й далека водночас, мов з іншої землі,
І хочеться її сховати у обіймах
Й закутати у них так хочеться її.
13.10.2025
Фрі Спірідонова
Якась вона така незграбна і незламна,
Сидить собі, мовчить і дивиться у ніч,
А десь у глибині стара болюча рана,
Все ниє ниє ниє здається майже звично.
Якась вона така беззахисна і сильна,
Спокійно каже "ні" чи видихає "так",
І не рахує вже ні стигми, ані вирви,
І губиться у днях, помилках і словах.
Якась вона така, чомусь до болю рідна,
Й далека водночас, мов з іншої землі,
І хочеться її сховати у обіймах
Й закутати у них так хочеться її.
13.10.2025
Фрі Спірідонова
#поезія
Якась вона така незграбна і незламна,
Сидить собі, мовчить і дивиться у ніч,
А десь у глибині стара болюча рана,
Все ниє ниє ниє здається майже звично.
Якась вона така беззахисна і сильна,
Спокійно каже "ні" чи видихає "так",
І не рахує вже ні стигми, ані вирви,
І губиться у днях, помилках і словах.
Якась вона така, чомусь до болю рідна,
Й далека водночас, мов з іншої землі,
І хочеться її сховати у обіймах
Й закутати у них так хочеться її.
13.10.2025
Фрі Спірідонова
15переглядів