Українська
English
#поезія
Ми кроїли межу між нами
цілісінький серпень —
не склалося,
яблук не збирано, лан не дожали,
коліна і пальці стерпли.
Долю проріже кривим серпантином
із сірого гравію,
як тіло кобри.
Як не бийся над рівним зрізом,
а буде краяти.
Серп оживає, підморгує
на грудях ночі
і відтинає буденне.
Пасок обернеться зашморгом,
назавжди зурочить.
Очі заліплені медом, зав'язані паском
зі зміїної шкіри,
а будеш смикати,
затягне міцніше, стане жарко чи жаско,
бо сам пов'язки не знімеш.
Кільця ніжно обернуть тебе
найщільнішою ковдрою,
задуха в обіймах.
А як попросиш пощади, не стерпиш,
вислизне в небо твоя кишенькова кобра.
Повітряна змійка полине до хмар,
далеко і високо,
літати в рутині,
та не бійся втратити. Шворка у твоїх руках:
захочеш — висмикнеш.
Уляна Лисиця
Ми кроїли межу між нами
цілісінький серпень —
не склалося,
яблук не збирано, лан не дожали,
коліна і пальці стерпли.
Долю проріже кривим серпантином
із сірого гравію,
як тіло кобри.
Як не бийся над рівним зрізом,
а буде краяти.
Серп оживає, підморгує
на грудях ночі
і відтинає буденне.
Пасок обернеться зашморгом,
назавжди зурочить.
Очі заліплені медом, зав'язані паском
зі зміїної шкіри,
а будеш смикати,
затягне міцніше, стане жарко чи жаско,
бо сам пов'язки не знімеш.
Кільця ніжно обернуть тебе
найщільнішою ковдрою,
задуха в обіймах.
А як попросиш пощади, не стерпиш,
вислизне в небо твоя кишенькова кобра.
Повітряна змійка полине до хмар,
далеко і високо,
літати в рутині,
та не бійся втратити. Шворка у твоїх руках:
захочеш — висмикнеш.
Уляна Лисиця
#поезія
Ми кроїли межу між нами
цілісінький серпень —
не склалося,
яблук не збирано, лан не дожали,
коліна і пальці стерпли.
Долю проріже кривим серпантином
із сірого гравію,
як тіло кобри.
Як не бийся над рівним зрізом,
а буде краяти.
Серп оживає, підморгує
на грудях ночі
і відтинає буденне.
Пасок обернеться зашморгом,
назавжди зурочить.
Очі заліплені медом, зав'язані паском
зі зміїної шкіри,
а будеш смикати,
затягне міцніше, стане жарко чи жаско,
бо сам пов'язки не знімеш.
Кільця ніжно обернуть тебе
найщільнішою ковдрою,
задуха в обіймах.
А як попросиш пощади, не стерпиш,
вислизне в небо твоя кишенькова кобра.
Повітряна змійка полине до хмар,
далеко і високо,
літати в рутині,
та не бійся втратити. Шворка у твоїх руках:
захочеш — висмикнеш.
Уляна Лисиця
52переглядів