#поезія
«БЕЗ ТЕБЕ»
Я не вірю очам, коли дивлюсь в твої —
Вогники граються в них, як тоді.
Наші тіла у поцілунках зійшлись,
Ми знов одне ціле, як і колись.

По старій дорозі гуляємо пішки,
У тебе — найкраща у світі усмішка.
Шепочеш на вухо знайомі слова:
«Ти навіки є мій, я навіки твоя».

Палаєш бажанням від ніжних тих слів,
Які я казав і спинитись не міг.
Я — атеїст і жахлива людина,
Та доля мені дарувала богиню.

Серце в танок, і душа оживає,
Коли ти говориш так щиро: «Кохаю».
Сплять за вікном і мальви, і рута,
А ми до світанку не в змозі заснути.

Ти раптом зникаєш із подихом вітру,
Тануть в пітьмі яскраві палітри.
Не хочу назад… Благаю — не треба!
Та я прокидаюсь. Самотній. Без тебе.

08.09.2025
Netuteshniy
#поезія «БЕЗ ТЕБЕ» Я не вірю очам, коли дивлюсь в твої — Вогники граються в них, як тоді. Наші тіла у поцілунках зійшлись, Ми знов одне ціле, як і колись. По старій дорозі гуляємо пішки, У тебе — найкраща у світі усмішка. Шепочеш на вухо знайомі слова: «Ти навіки є мій, я навіки твоя». Палаєш бажанням від ніжних тих слів, Які я казав і спинитись не міг. Я — атеїст і жахлива людина, Та доля мені дарувала богиню. Серце в танок, і душа оживає, Коли ти говориш так щиро: «Кохаю». Сплять за вікном і мальви, і рута, А ми до світанку не в змозі заснути. Ти раптом зникаєш із подихом вітру, Тануть в пітьмі яскраві палітри. Не хочу назад… Благаю — не треба! Та я прокидаюсь. Самотній. Без тебе. 08.09.2025 Netuteshniy
Love
4
239переглядів