Поезія
Вже осінь сновигає вздовж доріг,
І з шурхотом розвішує намиста,
Калині й горобині оберіг
Від холодів, що сунуться на місто.
Засмагле листя вкриє кракелюр,
Бо хоч-не-хоч, а вічність не спинити,
Двірник змітає ранком під бордюр
Гербарій асигнацій!– далі – скніти,
Депресувати, дивлячись з вікна
На сірі очі осені в калюжі,
Як чорнобривці паморозь паплюжить,
П'ять спецій додавати до вина,
Імбир і перець – рівновага дош,
Північний вітер грає Терезами,
На всі питання – відповідь "отож",
Ґеловін на порозі з гарбузами,
Впадати в когнітивний дисонанс,
В анабіоз, допоки крига скресне,
Як заспіває жайвір в піднебессі,
І з проліском проклюнеться баланс...
Окс Ґудзь
06.10.25
Вже осінь сновигає вздовж доріг,
І з шурхотом розвішує намиста,
Калині й горобині оберіг
Від холодів, що сунуться на місто.
Засмагле листя вкриє кракелюр,
Бо хоч-не-хоч, а вічність не спинити,
Двірник змітає ранком під бордюр
Гербарій асигнацій!– далі – скніти,
Депресувати, дивлячись з вікна
На сірі очі осені в калюжі,
Як чорнобривці паморозь паплюжить,
П'ять спецій додавати до вина,
Імбир і перець – рівновага дош,
Північний вітер грає Терезами,
На всі питання – відповідь "отож",
Ґеловін на порозі з гарбузами,
Впадати в когнітивний дисонанс,
В анабіоз, допоки крига скресне,
Як заспіває жайвір в піднебессі,
І з проліском проклюнеться баланс...
Окс Ґудзь
06.10.25
Поезія
Вже осінь сновигає вздовж доріг,
І з шурхотом розвішує намиста,
Калині й горобині оберіг
Від холодів, що сунуться на місто.
Засмагле листя вкриє кракелюр,
Бо хоч-не-хоч, а вічність не спинити,
Двірник змітає ранком під бордюр
Гербарій асигнацій!– далі – скніти,
Депресувати, дивлячись з вікна
На сірі очі осені в калюжі,
Як чорнобривці паморозь паплюжить,
П'ять спецій додавати до вина,
Імбир і перець – рівновага дош,
Північний вітер грає Терезами,
На всі питання – відповідь "отож",
Ґеловін на порозі з гарбузами,
Впадати в когнітивний дисонанс,
В анабіоз, допоки крига скресне,
Як заспіває жайвір в піднебессі,
І з проліском проклюнеться баланс...
Окс Ґудзь
06.10.25

165переглядів