#поезія
Інколи
ти губиш мене у бажанні
припасти до Мекки і Медини
моїх пелюсток,
втрачаєш голову,
як спраглий в пустелі.

Тоді я не поливаю більше
свої троянди,
не хочу бути горою,
яку підкорюють,
не хочу бути бажаною через біль,
боюся бути жінкою.

А потім
ти береш мене на руки, знесилену,
цілуєш так ніжно, як ніхто на землі,
кажеш слова, щирі й глибокі.
Сльози течуть із моїх очей,
я відпускаю все, що мене тримає —
і тоді стається диво.

У пустелі мого печерного страху
оживають і розпускаються
троянди.
Вірш зі збірки «Гостре цвітіння квітів війни»

«Гостре цвітіння квітів війни» — поетична збірка, яка торкається найглибших струн душі. Вона про темряву і світло, втрату і тепло, яке приходить навіть у найчорніші дні.

✍️Авторка: Наталія Васильєва
✍️Ілюстраторка: Анна Харченко

#поезія Інколи ти губиш мене у бажанні припасти до Мекки і Медини моїх пелюсток, втрачаєш голову, як спраглий в пустелі. Тоді я не поливаю більше свої троянди, не хочу бути горою, яку підкорюють, не хочу бути бажаною через біль, боюся бути жінкою. А потім ти береш мене на руки, знесилену, цілуєш так ніжно, як ніхто на землі, кажеш слова, щирі й глибокі. Сльози течуть із моїх очей, я відпускаю все, що мене тримає — і тоді стається диво. У пустелі мого печерного страху оживають і розпускаються троянди. Вірш зі збірки «Гостре цвітіння квітів війни» «Гостре цвітіння квітів війни» — поетична збірка, яка торкається найглибших струн душі. Вона про темряву і світло, втрату і тепло, яке приходить навіть у найчорніші дні. ✍️Авторка: Наталія Васильєва ✍️Ілюстраторка: Анна Харченко
Love
1
180views