Українська
English
#поезія
Мов давня легенда — туманна містерія нив,
Заманила в тенета спрагле серце твоє,
Аби в чарах кохання тверезий розум згубив —
Залишся із нею, доки часомір не проб’є.
І ніч розплете її оксамитове, пишне волосся,
Щоб ти в ньому потонув, мов у хвилях Дніпра.
Якщо на порятунок надіявся досі —
Швидко змусить забути про відступ ця гра.
Відбиток двох душ у плесах нічної ріки
Розглядатиме місяць — сріблистий глядач.
Забуттям підкорені всі твої думки —
Про них цілунками палко тлумач.
Шепотітиме діва, коханка серпанкових жнив,
Томливу елегію про втілені мрії.
Сповна, до останку, їй сьогодні служив.
О, як же тремтить зморене ласками тіло!
15.04.2025
Іра Спірідонова
Мов давня легенда — туманна містерія нив,
Заманила в тенета спрагле серце твоє,
Аби в чарах кохання тверезий розум згубив —
Залишся із нею, доки часомір не проб’є.
І ніч розплете її оксамитове, пишне волосся,
Щоб ти в ньому потонув, мов у хвилях Дніпра.
Якщо на порятунок надіявся досі —
Швидко змусить забути про відступ ця гра.
Відбиток двох душ у плесах нічної ріки
Розглядатиме місяць — сріблистий глядач.
Забуттям підкорені всі твої думки —
Про них цілунками палко тлумач.
Шепотітиме діва, коханка серпанкових жнив,
Томливу елегію про втілені мрії.
Сповна, до останку, їй сьогодні служив.
О, як же тремтить зморене ласками тіло!
15.04.2025
Іра Спірідонова
#поезія
Мов давня легенда — туманна містерія нив,
Заманила в тенета спрагле серце твоє,
Аби в чарах кохання тверезий розум згубив —
Залишся із нею, доки часомір не проб’є.
І ніч розплете її оксамитове, пишне волосся,
Щоб ти в ньому потонув, мов у хвилях Дніпра.
Якщо на порятунок надіявся досі —
Швидко змусить забути про відступ ця гра.
Відбиток двох душ у плесах нічної ріки
Розглядатиме місяць — сріблистий глядач.
Забуттям підкорені всі твої думки —
Про них цілунками палко тлумач.
Шепотітиме діва, коханка серпанкових жнив,
Томливу елегію про втілені мрії.
Сповна, до останку, їй сьогодні служив.
О, як же тремтить зморене ласками тіло!
15.04.2025
Іра Спірідонова
143переглядів