#поезія
***
Леліялось, марилось —
Ніжністю втішу.
Летіла, та вдарилась
Крилами в тишу...
В душі спрагло-голодно
Мліло чекання.
Байдужості холодом
Стріло мовчання.
Різнуло крижинкою
Боляче душу.
Сховалась перлинкою
Ніжність у мушлю.
На землю спустилася
Кволо надія...
Як чашка, розбилася
Ніжності мрія ...
Сльозинка скотилася,
Тужно по віях.
Де ніжність тулилася,
Вітер лиш віяв...
Йому ж не корилася,
Вперто надія...
Не гасла — іскрилася...
Ольга Грейнер Савич
***
Леліялось, марилось —
Ніжністю втішу.
Летіла, та вдарилась
Крилами в тишу...
В душі спрагло-голодно
Мліло чекання.
Байдужості холодом
Стріло мовчання.
Різнуло крижинкою
Боляче душу.
Сховалась перлинкою
Ніжність у мушлю.
На землю спустилася
Кволо надія...
Як чашка, розбилася
Ніжності мрія ...
Сльозинка скотилася,
Тужно по віях.
Де ніжність тулилася,
Вітер лиш віяв...
Йому ж не корилася,
Вперто надія...
Не гасла — іскрилася...
Ольга Грейнер Савич
#поезія
***
Леліялось, марилось —
Ніжністю втішу.
Летіла, та вдарилась
Крилами в тишу...
В душі спрагло-голодно
Мліло чекання.
Байдужості холодом
Стріло мовчання.
Різнуло крижинкою
Боляче душу.
Сховалась перлинкою
Ніжність у мушлю.
На землю спустилася
Кволо надія...
Як чашка, розбилася
Ніжності мрія ...
Сльозинка скотилася,
Тужно по віях.
Де ніжність тулилася,
Вітер лиш віяв...
Йому ж не корилася,
Вперто надія...
Не гасла — іскрилася...
Ольга Грейнер Савич
96переглядів