Українська
English
#поезія
Життя вклоняюся тобі
За те, що знову день приходить.
Що хмарки білі й голубі
Над головою вітер водить.
Вклоняюся за світанковий рай,
За степ широкий і ліси шумливі,
За батьківщину, рідний край,
І за моря, річки, струмки бурхливі.
За хліб і каву на ранковому столі,
За дощ, що стукає в віконечко, мов грає,
За ніжні материнські руки й мозолі,
За зорі й місяць, що по ночах сіяє.
Життя вклоняюся тобі,
За щедрість твою, за сльози і за муки,
За щастя, радість, очі у журбі,
І за батьків, дітей, за сонечко, за внуки.
Заборгувала я тобі моє життя,
За всі щедроти, насолоду і гаразди,
За несподіванки, утрати, відкриття,
Спокусливість, і ваби, і принади.
Заборгувала свою вдячність принести,
Бо ти моє життя наповнювало живо.
Від тебе не могла вже я втекти,
Було і страшно, й боляче, й красиво!
Життя вклоняюся тобі
За те, що знову день приходить.
Що хмарки білі й голубі
Над головою вітер водить.
Вклоняюся за світанковий рай,
За степ широкий і ліси шумливі,
За батьківщину, рідний край,
І за моря, річки, струмки бурхливі.
За хліб і каву на ранковому столі,
За дощ, що стукає в віконечко, мов грає,
За ніжні материнські руки й мозолі,
За зорі й місяць, що по ночах сіяє.
Життя вклоняюся тобі,
За щедрість твою, за сльози і за муки,
За щастя, радість, очі у журбі,
І за батьків, дітей, за сонечко, за внуки.
Заборгувала я тобі моє життя,
За всі щедроти, насолоду і гаразди,
За несподіванки, утрати, відкриття,
Спокусливість, і ваби, і принади.
Заборгувала свою вдячність принести,
Бо ти моє життя наповнювало живо.
Від тебе не могла вже я втекти,
Було і страшно, й боляче, й красиво!
#поезія
Життя вклоняюся тобі
За те, що знову день приходить.
Що хмарки білі й голубі
Над головою вітер водить.
Вклоняюся за світанковий рай,
За степ широкий і ліси шумливі,
За батьківщину, рідний край,
І за моря, річки, струмки бурхливі.
За хліб і каву на ранковому столі,
За дощ, що стукає в віконечко, мов грає,
За ніжні материнські руки й мозолі,
За зорі й місяць, що по ночах сіяє.
Життя вклоняюся тобі,
За щедрість твою, за сльози і за муки,
За щастя, радість, очі у журбі,
І за батьків, дітей, за сонечко, за внуки.
Заборгувала я тобі моє життя,
За всі щедроти, насолоду і гаразди,
За несподіванки, утрати, відкриття,
Спокусливість, і ваби, і принади.
Заборгувала свою вдячність принести,
Бо ти моє життя наповнювало живо.
Від тебе не могла вже я втекти,
Було і страшно, й боляче, й красиво!
122views