#поезія
Для тебе я не тихеє болото.
Мої чорти гуляють навстіж душу.
Ходи, блукай — я тебе не примушу
Сидіти тихо, я ж тобі не Бог.

І наче знову витираю рота
Від фарб червоних і від хмелю пива.
Як добре, що моя любов вціліла —
Як я з чортами розвіювала смог.

Палали зорі, і я теж палала.
За що таку ти грішну полюбив?
Мені так шкода, що пташиний спів
У раю гарний, тобі — чужа святиня.

І світ горить із запахом сандалу,
Говорить: Бігти, бігти безупинно,
Тримати речі, душу грішну й тіло.
Що ти віддав мені, — тож я богиня.

Іра Спірідонова
#поезія Для тебе я не тихеє болото. Мої чорти гуляють навстіж душу. Ходи, блукай — я тебе не примушу Сидіти тихо, я ж тобі не Бог. І наче знову витираю рота Від фарб червоних і від хмелю пива. Як добре, що моя любов вціліла — Як я з чортами розвіювала смог. Палали зорі, і я теж палала. За що таку ти грішну полюбив? Мені так шкода, що пташиний спів У раю гарний, тобі — чужа святиня. І світ горить із запахом сандалу, Говорить: Бігти, бігти безупинно, Тримати речі, душу грішну й тіло. Що ти віддав мені, — тож я богиня. Іра Спірідонова
Love
1
26views