#поезія Там, де лютий в будинки прокрався зсередини й ззовні, Розростаючись швидко їдкими пухлинами зла, Залишилися рани, глибокі і невиліковні, І у ранах назавжди вмонтовані антитіла. Там, де стіни уражені свіжими штамами тріщин, А вітри захрипають від крові, жалю і застуди, Уже зовсім начхати, якою ти мовою пишеш Перед входом до хати "здесь дети" чи "тут живуть люди". Тільки березень тромбом стоїть у артеріях трас. Там, де бомби ворожі рівняли життя із землею, Залишається право згадати цей біль ще не раз І готовність відчути їх травму частково своєю. Рік недобрий, як рак. Рік надовго і вперто осів, Залишаючи міни в полях, як нові метастази. Ми вже хворі, я знаю, ми хворі, як кожне із сіл, Від яких залишилися тільки руїни та назви. Оля Дубрівук Лукашівка, Чернігівщина, була окупована з 9 березня 2022 протягом трьох тижнів