Українська
English
#поезія
Вона ішла у тиші по алеї,
В зеленій сукні, з букетом в руці.
Вона була, як ніжна добра фея —
І кланялись усі її красі.
Її волосся сяяло яскраво,
Немов багаття в проміні яснім.
А сміх дзвенів, немов джерельце жваво,
Він огортав усіх теплом своїм.
В руках тримала жовте листя клена,
Неначе сонце в сутінках густих.
І шепіт вітру клав їй тихі теми,
Щоб серце грало в ритмах чарівних.
Вона — сама осіння дивна казка,
Що оживає в барвах і в росі.
І світ її кохання — вічна ласка,
І ніжність у зеленій тій красі.
Л. Медина
Вона ішла у тиші по алеї,
В зеленій сукні, з букетом в руці.
Вона була, як ніжна добра фея —
І кланялись усі її красі.
Її волосся сяяло яскраво,
Немов багаття в проміні яснім.
А сміх дзвенів, немов джерельце жваво,
Він огортав усіх теплом своїм.
В руках тримала жовте листя клена,
Неначе сонце в сутінках густих.
І шепіт вітру клав їй тихі теми,
Щоб серце грало в ритмах чарівних.
Вона — сама осіння дивна казка,
Що оживає в барвах і в росі.
І світ її кохання — вічна ласка,
І ніжність у зеленій тій красі.
Л. Медина
#поезія
Вона ішла у тиші по алеї,
В зеленій сукні, з букетом в руці.
Вона була, як ніжна добра фея —
І кланялись усі її красі.
Її волосся сяяло яскраво,
Немов багаття в проміні яснім.
А сміх дзвенів, немов джерельце жваво,
Він огортав усіх теплом своїм.
В руках тримала жовте листя клена,
Неначе сонце в сутінках густих.
І шепіт вітру клав їй тихі теми,
Щоб серце грало в ритмах чарівних.
Вона — сама осіння дивна казка,
Що оживає в барвах і в росі.
І світ її кохання — вічна ласка,
І ніжність у зеленій тій красі.
Л. Медина
39переглядів