Українська
English
#поезія
Пиши, моя дівчинко, знову сідай і пиши...
Не про війну. Бо й так тоскно та надто гірко.
Чорна хустка покрила світ. Майорять хрести.
Дикий розпач, мов черви, точить у серці дірку.
Пиши, моя пташко, знову про щось пиши...
Про осінь, ліси та луки у сивих косинках туману,
На біль не зважай. Все минеться. Добро неси,
приклавши сухий подорожник на зболену рану...
Пиши, моя квіточко, знову кудись пиши...
До гір верховини, до витоків серця, до Бога...
Може, почує... Дійдуть до небес кольорові твої листи.
І військо крилате, мов листя, злетить до порога.
Пиши, моя дівчинко, знову сідай і пиши...
Не про війну. Бо жалòба давно в'є гніздо на покутті.
Про осінь, тумани, брунатно-черлені прадавні ліси...
Про горстку рудих чорнобривців... Про мрії забуті...
Пиши
Людмила Галінська
Пиши, моя дівчинко, знову сідай і пиши...
Не про війну. Бо й так тоскно та надто гірко.
Чорна хустка покрила світ. Майорять хрести.
Дикий розпач, мов черви, точить у серці дірку.
Пиши, моя пташко, знову про щось пиши...
Про осінь, ліси та луки у сивих косинках туману,
На біль не зважай. Все минеться. Добро неси,
приклавши сухий подорожник на зболену рану...
Пиши, моя квіточко, знову кудись пиши...
До гір верховини, до витоків серця, до Бога...
Може, почує... Дійдуть до небес кольорові твої листи.
І військо крилате, мов листя, злетить до порога.
Пиши, моя дівчинко, знову сідай і пиши...
Не про війну. Бо жалòба давно в'є гніздо на покутті.
Про осінь, тумани, брунатно-черлені прадавні ліси...
Про горстку рудих чорнобривців... Про мрії забуті...
Пиши
Людмила Галінська
#поезія
Пиши, моя дівчинко, знову сідай і пиши...
Не про війну. Бо й так тоскно та надто гірко.
Чорна хустка покрила світ. Майорять хрести.
Дикий розпач, мов черви, точить у серці дірку.
Пиши, моя пташко, знову про щось пиши...
Про осінь, ліси та луки у сивих косинках туману,
На біль не зважай. Все минеться. Добро неси,
приклавши сухий подорожник на зболену рану...
Пиши, моя квіточко, знову кудись пиши...
До гір верховини, до витоків серця, до Бога...
Може, почує... Дійдуть до небес кольорові твої листи.
І військо крилате, мов листя, злетить до порога.
Пиши, моя дівчинко, знову сідай і пиши...
Не про війну. Бо жалòба давно в'є гніздо на покутті.
Про осінь, тумани, брунатно-черлені прадавні ліси...
Про горстку рудих чорнобривців... Про мрії забуті...
Пиши
Людмила Галінська
37переглядів