Українська
English
#поезія
Я, облита дощем,
у твоїй заховалась кімнаті,
Де гірчинки робусти
змішались з повітрям гірким.
Ми чужі поки ще,
та приречені спільне пізнати.
Не розтиснувши вуст, ти
так вабиш здриганням руки.
Я течу і мовчу,
а за спиною падає злива.
Дико прагну й боюсь
Провалитись в пітьму насолод.
Доторкнись і відчуй
Мою звільнену вперше сміливість,
Мій розпечений плюск
Крізь цнотливо потріскане скло.
Я - облита дощем.
Обсуши мої крила тремтячі
І вдихни в мене, влий подарунок надії на все.
Знявши маски нікчем,
Ми народимось вдруге неначе:
Для оголених мрій,
Що купаються в каві глясе.
Наталка Меленишин
Я, облита дощем,
у твоїй заховалась кімнаті,
Де гірчинки робусти
змішались з повітрям гірким.
Ми чужі поки ще,
та приречені спільне пізнати.
Не розтиснувши вуст, ти
так вабиш здриганням руки.
Я течу і мовчу,
а за спиною падає злива.
Дико прагну й боюсь
Провалитись в пітьму насолод.
Доторкнись і відчуй
Мою звільнену вперше сміливість,
Мій розпечений плюск
Крізь цнотливо потріскане скло.
Я - облита дощем.
Обсуши мої крила тремтячі
І вдихни в мене, влий подарунок надії на все.
Знявши маски нікчем,
Ми народимось вдруге неначе:
Для оголених мрій,
Що купаються в каві глясе.
Наталка Меленишин
#поезія
Я, облита дощем,
у твоїй заховалась кімнаті,
Де гірчинки робусти
змішались з повітрям гірким.
Ми чужі поки ще,
та приречені спільне пізнати.
Не розтиснувши вуст, ти
так вабиш здриганням руки.
Я течу і мовчу,
а за спиною падає злива.
Дико прагну й боюсь
Провалитись в пітьму насолод.
Доторкнись і відчуй
Мою звільнену вперше сміливість,
Мій розпечений плюск
Крізь цнотливо потріскане скло.
Я - облита дощем.
Обсуши мої крила тремтячі
І вдихни в мене, влий подарунок надії на все.
Знявши маски нікчем,
Ми народимось вдруге неначе:
Для оголених мрій,
Що купаються в каві глясе.
Наталка Меленишин
53переглядів