#поезія
Мені б ванну із тиші,
Без слів, без думок,
Без обітниць,
Без зважених рішень,
Просто раптом відчути, що поруч десь Бог,
Що він взяв у долоні й колише,
І мовчить
Й я у відповідь також мовчу,
Бо слова в цей момент не потрібні,
Бо й без них кожен з нас дуже добре почув
Щось таке нескінченне і рідне,
Ту розмову без слів,
Що вже вічність звучить,
Десь всередині,
Дуже глибоко,
Коли ти зупиняєшся хоч би на мить,
Щоб віч на віч побути із Богом.
28.09.2025.
Іра Спірідонова
Мені б ванну із тиші,
Без слів, без думок,
Без обітниць,
Без зважених рішень,
Просто раптом відчути, що поруч десь Бог,
Що він взяв у долоні й колише,
І мовчить
Й я у відповідь також мовчу,
Бо слова в цей момент не потрібні,
Бо й без них кожен з нас дуже добре почув
Щось таке нескінченне і рідне,
Ту розмову без слів,
Що вже вічність звучить,
Десь всередині,
Дуже глибоко,
Коли ти зупиняєшся хоч би на мить,
Щоб віч на віч побути із Богом.
28.09.2025.
Іра Спірідонова
#поезія
Мені б ванну із тиші,
Без слів, без думок,
Без обітниць,
Без зважених рішень,
Просто раптом відчути, що поруч десь Бог,
Що він взяв у долоні й колише,
І мовчить
Й я у відповідь також мовчу,
Бо слова в цей момент не потрібні,
Бо й без них кожен з нас дуже добре почув
Щось таке нескінченне і рідне,
Ту розмову без слів,
Що вже вічність звучить,
Десь всередині,
Дуже глибоко,
Коли ти зупиняєшся хоч би на мить,
Щоб віч на віч побути із Богом.
28.09.2025.
Іра Спірідонова

80переглядів