Українська
English
#поезія
Наберу нейтронних зір у чайну ложку:
Цю вагу не підійме ніхто й ніколи.
Я міжзоряну матерію в підкови
Переплавлю, щоби коні бистроногі
Віднесли Південний Хрест у гладь Молочну,
Де Акрукс огорне сни Кассіопеї,
Назбиравши стиглих марень у долоні,
Де блакитний надгігант бреде босоніж,
Вітер зоряний – дугою в Оріоні,
Надновими й надшвидкими – простір терпне.
Перевію семизір'я на Туманність
Андромеди ачи іншої богині,
У спіральні рукави пустивши диму
Аламак подвоїть паузи та рими,
Сподівання та минулого уламки.
Паралакс змістився з Веги та Денеба:
Ріже час на крихти відстані парсеки,
Я несу в кишенях сяйво та планети,
В серці водень перетворюю на гелій.
Все так складно
й дуже просто:
йду до тебе.
Я – твій Всесвіт,
Персеїдами
воскреслий.
25.03.2024
Олеся Репа
Наберу нейтронних зір у чайну ложку:
Цю вагу не підійме ніхто й ніколи.
Я міжзоряну матерію в підкови
Переплавлю, щоби коні бистроногі
Віднесли Південний Хрест у гладь Молочну,
Де Акрукс огорне сни Кассіопеї,
Назбиравши стиглих марень у долоні,
Де блакитний надгігант бреде босоніж,
Вітер зоряний – дугою в Оріоні,
Надновими й надшвидкими – простір терпне.
Перевію семизір'я на Туманність
Андромеди ачи іншої богині,
У спіральні рукави пустивши диму
Аламак подвоїть паузи та рими,
Сподівання та минулого уламки.
Паралакс змістився з Веги та Денеба:
Ріже час на крихти відстані парсеки,
Я несу в кишенях сяйво та планети,
В серці водень перетворюю на гелій.
Все так складно
й дуже просто:
йду до тебе.
Я – твій Всесвіт,
Персеїдами
воскреслий.
25.03.2024
Олеся Репа
#поезія
Наберу нейтронних зір у чайну ложку:
Цю вагу не підійме ніхто й ніколи.
Я міжзоряну матерію в підкови
Переплавлю, щоби коні бистроногі
Віднесли Південний Хрест у гладь Молочну,
Де Акрукс огорне сни Кассіопеї,
Назбиравши стиглих марень у долоні,
Де блакитний надгігант бреде босоніж,
Вітер зоряний – дугою в Оріоні,
Надновими й надшвидкими – простір терпне.
Перевію семизір'я на Туманність
Андромеди ачи іншої богині,
У спіральні рукави пустивши диму
Аламак подвоїть паузи та рими,
Сподівання та минулого уламки.
Паралакс змістився з Веги та Денеба:
Ріже час на крихти відстані парсеки,
Я несу в кишенях сяйво та планети,
В серці водень перетворюю на гелій.
Все так складно
й дуже просто:
йду до тебе.
Я – твій Всесвіт,
Персеїдами
воскреслий.
25.03.2024
Олеся Репа
192views