Українська
English
#поезія
Вчора почався вересень і вона
зауважила, що все як раніше, але принаймні
тепло, що торкалося річкового дна,
нині стоїть при воді, ніби старий пірнальник.
І що птахи в місті, шукаючи укриття
від дощів, які цього року будуть рясними,
якось по-дорослому дивляться на життя,
наче діти з притулку, яким нарешті все пояснили.
І школярі, яким би спати о цій порі,
виходять із дому тихо, мов читачі з книгарні.
Гріються зранку розчаровані квіткарі,
продають перехожим квіти - яскраві, негарні.
І час, який мав би минути – не минув, завмер.
І той, хто писав щоранку, чомусь не пише.
І те, що не боліло вчора – не болить і тепер.
І ось від цього ще гірше.
© Сергій Жадан
Вчора почався вересень і вона
зауважила, що все як раніше, але принаймні
тепло, що торкалося річкового дна,
нині стоїть при воді, ніби старий пірнальник.
І що птахи в місті, шукаючи укриття
від дощів, які цього року будуть рясними,
якось по-дорослому дивляться на життя,
наче діти з притулку, яким нарешті все пояснили.
І школярі, яким би спати о цій порі,
виходять із дому тихо, мов читачі з книгарні.
Гріються зранку розчаровані квіткарі,
продають перехожим квіти - яскраві, негарні.
І час, який мав би минути – не минув, завмер.
І той, хто писав щоранку, чомусь не пише.
І те, що не боліло вчора – не болить і тепер.
І ось від цього ще гірше.
© Сергій Жадан
#поезія
Вчора почався вересень і вона
зауважила, що все як раніше, але принаймні
тепло, що торкалося річкового дна,
нині стоїть при воді, ніби старий пірнальник.
І що птахи в місті, шукаючи укриття
від дощів, які цього року будуть рясними,
якось по-дорослому дивляться на життя,
наче діти з притулку, яким нарешті все пояснили.
І школярі, яким би спати о цій порі,
виходять із дому тихо, мов читачі з книгарні.
Гріються зранку розчаровані квіткарі,
продають перехожим квіти - яскраві, негарні.
І час, який мав би минути – не минув, завмер.
І той, хто писав щоранку, чомусь не пише.
І те, що не боліло вчора – не болить і тепер.
І ось від цього ще гірше.
© Сергій Жадан
142views