#поезія Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве Знову думаю про не свої втрати, вбивства, поранення Про щось реальне для когось, а для мене уявне І це суперечить суспільному психологічному вченню. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі Я знову не знаю, що тут, бляха, таке ось коїться І ви лиш просто собі весь цей біль уявіте Та скажіть коли серце та розум мої заспокояться. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків Та не знаю як склеїти їх в одне ціле, зібрати до купи Як поставити моральних сотні, тисячі замків І про біль нарешті навіки безпечно забути. Я нелогічна, я знову крізь себе пропускаю зайве А краще б малювала в уяві квітучі мальви. Я нелогічна, я знову переживаю про все на світі А краще б себе навчилася щиро любити. Я нелогічна, я ламаюся без кінця на безліч уламків А краще б рахувала кількість прожитих до нині світанків. Ternavka Tatka