Українська
English
#поезія
Коли Бог розмовляє з тобою полотнами Босха,
я втікаю у іншу кімнату, аби не підслухати
тихий страх твого серця і розум, що плавиться воском;
я ховаюсь у шафі й рахую всі пошурхи вухами.
Я стараюсь не рухатись, щоб не ожило те пекло,
що його так сумлінно вивчаєш
і штрикаєш шприхами –
аж півтіні і тіні у дзеркалі мнуться нестерпно.
Я лягаю, як пил, і стараюся майже не дихати.
Коли ти розмовляєш Маґрітта картинами з Богом,
що, мовляв, і безликий, й нещасний,
практично невидимий,
я шукаю зіниці твої і впритул розглядаю їх довго,
а по тому вчимося разом відчувати світ спинами.
Я прорізую отвори в пеленах білого страху,
скористаюсь ходулями або східнею високою,
(хоч, можливо, впаду, бо з народження диво-невдаха),
щоб тобі показати невидимі обрії спокою.
Snihng
Коли Бог розмовляє з тобою полотнами Босха,
я втікаю у іншу кімнату, аби не підслухати
тихий страх твого серця і розум, що плавиться воском;
я ховаюсь у шафі й рахую всі пошурхи вухами.
Я стараюсь не рухатись, щоб не ожило те пекло,
що його так сумлінно вивчаєш
і штрикаєш шприхами –
аж півтіні і тіні у дзеркалі мнуться нестерпно.
Я лягаю, як пил, і стараюся майже не дихати.
Коли ти розмовляєш Маґрітта картинами з Богом,
що, мовляв, і безликий, й нещасний,
практично невидимий,
я шукаю зіниці твої і впритул розглядаю їх довго,
а по тому вчимося разом відчувати світ спинами.
Я прорізую отвори в пеленах білого страху,
скористаюсь ходулями або східнею високою,
(хоч, можливо, впаду, бо з народження диво-невдаха),
щоб тобі показати невидимі обрії спокою.
Snihng
#поезія
Коли Бог розмовляє з тобою полотнами Босха,
я втікаю у іншу кімнату, аби не підслухати
тихий страх твого серця і розум, що плавиться воском;
я ховаюсь у шафі й рахую всі пошурхи вухами.
Я стараюсь не рухатись, щоб не ожило те пекло,
що його так сумлінно вивчаєш
і штрикаєш шприхами –
аж півтіні і тіні у дзеркалі мнуться нестерпно.
Я лягаю, як пил, і стараюся майже не дихати.
Коли ти розмовляєш Маґрітта картинами з Богом,
що, мовляв, і безликий, й нещасний,
практично невидимий,
я шукаю зіниці твої і впритул розглядаю їх довго,
а по тому вчимося разом відчувати світ спинами.
Я прорізую отвори в пеленах білого страху,
скористаюсь ходулями або східнею високою,
(хоч, можливо, впаду, бо з народження диво-невдаха),
щоб тобі показати невидимі обрії спокою.
Snihng
115переглядів