Українська
English
#поезія
Що я розповім тепер про ту ніч,
коли він привів цю жінку до нас у дім,
про те, що я ніколи не бачив таких облич —
такого шалу, як у погляді її твердім,
про те, що її волосся мало таку вагу,
аж ніколи не розсипалося, а текло, наче мед,
що я брав з її рук посуд на кухні, як річ дорогу,
і ховав її паспорт у себе, мов коштовний предмет,
про те, що з нею легко було втратити лік
безкінечним дням і коротким ночам,
про те, що хотілося вбити кожного, хто в її не дивився бік,
тим більше — кожного, хто її помічав.
Сергій Жадан
Що я розповім тепер про ту ніч,
коли він привів цю жінку до нас у дім,
про те, що я ніколи не бачив таких облич —
такого шалу, як у погляді її твердім,
про те, що її волосся мало таку вагу,
аж ніколи не розсипалося, а текло, наче мед,
що я брав з її рук посуд на кухні, як річ дорогу,
і ховав її паспорт у себе, мов коштовний предмет,
про те, що з нею легко було втратити лік
безкінечним дням і коротким ночам,
про те, що хотілося вбити кожного, хто в її не дивився бік,
тим більше — кожного, хто її помічав.
Сергій Жадан
#поезія
Що я розповім тепер про ту ніч,
коли він привів цю жінку до нас у дім,
про те, що я ніколи не бачив таких облич —
такого шалу, як у погляді її твердім,
про те, що її волосся мало таку вагу,
аж ніколи не розсипалося, а текло, наче мед,
що я брав з її рук посуд на кухні, як річ дорогу,
і ховав її паспорт у себе, мов коштовний предмет,
про те, що з нею легко було втратити лік
безкінечним дням і коротким ночам,
про те, що хотілося вбити кожного, хто в її не дивився бік,
тим більше — кожного, хто її помічав.
Сергій Жадан
107views