Українська
English
#поезія
Білизна – додолу. Багаття – до неба!
Тікає з-під дотиків, мов навісне.
Ми рідні. Ми вірні. Ми ніжні. То все, бо
Кохаємо. Дуже. Десь вислизнув день.
Спокусниця-ніч, в зорях-родимках тіло,
Прийшовши, відклала всі справи за нас.
Штовхнула в обійми, і ми полетіли,
Бо то не обійми – чотири крила!
Білизна згубилася в темряві стиглій,
Служила нам одягом ковдра м'яка.
Негода у серці й за вікнами стихла,
Не стало ні сліду від скарг-нарікань.
Такий, що до неба, вогонь насолоди.
Цілунковий струм – до тремтіння клітин.
Ми пісня без слів, котрій авторка – доля.
Ми те, що у Всесвіті більш не знайти.
Тетяна Осіпенко
Білизна – додолу. Багаття – до неба!
Тікає з-під дотиків, мов навісне.
Ми рідні. Ми вірні. Ми ніжні. То все, бо
Кохаємо. Дуже. Десь вислизнув день.
Спокусниця-ніч, в зорях-родимках тіло,
Прийшовши, відклала всі справи за нас.
Штовхнула в обійми, і ми полетіли,
Бо то не обійми – чотири крила!
Білизна згубилася в темряві стиглій,
Служила нам одягом ковдра м'яка.
Негода у серці й за вікнами стихла,
Не стало ні сліду від скарг-нарікань.
Такий, що до неба, вогонь насолоди.
Цілунковий струм – до тремтіння клітин.
Ми пісня без слів, котрій авторка – доля.
Ми те, що у Всесвіті більш не знайти.
Тетяна Осіпенко
#поезія
Білизна – додолу. Багаття – до неба!
Тікає з-під дотиків, мов навісне.
Ми рідні. Ми вірні. Ми ніжні. То все, бо
Кохаємо. Дуже. Десь вислизнув день.
Спокусниця-ніч, в зорях-родимках тіло,
Прийшовши, відклала всі справи за нас.
Штовхнула в обійми, і ми полетіли,
Бо то не обійми – чотири крила!
Білизна згубилася в темряві стиглій,
Служила нам одягом ковдра м'яка.
Негода у серці й за вікнами стихла,
Не стало ні сліду від скарг-нарікань.
Такий, що до неба, вогонь насолоди.
Цілунковий струм – до тремтіння клітин.
Ми пісня без слів, котрій авторка – доля.
Ми те, що у Всесвіті більш не знайти.
Тетяна Осіпенко
32переглядів