#поезія
ЛИШИ

лиши мене, моя печале,
на цьому березі ріки,
щоб я дивився з-під руки,
як човен з мертвими відчалив.

моя зажуро і любове,
моя невтішена журбо,
на тому березі, їй-бо,
для них давно усе готове.

по ліву руку – місяць повен,
по праву руку – голоси
співають: Господи, спаси
оцей, окремо взятий, човен.

і ані вітру, ні повіву,
усе недвижне й неживе.
а він пливе собі й пливе,
на тлі тамуючого співу, –

над повноводними ланами,
у височіні глибини,
де отакі ж, як цей, човни,
поволі линуть над линами,

над карасями й коропами,
і над русалками на дні,
які до мертвих у човні
ворушать синіми губами –

якусь поезію Целана,
чи світський кант Сковороди.
і кожна мріє з-під води
про молодого капелана.

Татчин
#поезія ЛИШИ лиши мене, моя печале, на цьому березі ріки, щоб я дивився з-під руки, як човен з мертвими відчалив. моя зажуро і любове, моя невтішена журбо, на тому березі, їй-бо, для них давно усе готове. по ліву руку – місяць повен, по праву руку – голоси співають: Господи, спаси оцей, окремо взятий, човен. і ані вітру, ні повіву, усе недвижне й неживе. а він пливе собі й пливе, на тлі тамуючого співу, – над повноводними ланами, у височіні глибини, де отакі ж, як цей, човни, поволі линуть над линами, над карасями й коропами, і над русалками на дні, які до мертвих у човні ворушать синіми губами – якусь поезію Целана, чи світський кант Сковороди. і кожна мріє з-під води про молодого капелана. Татчин
Love
1
69views