#поезія
Бо ти програв, програв своєму серцю.
Крізь сотні терцій,
стертих до нестями.
У вальсі чергової порожнечі,
В субтитрах до розіграної драми.

В нерівній битві виправлених ліній
З відрізками знеструмлених зізнань,
Програв моїй відвертості недільній,
Програв моєму погляду навзАєм.
В півоберта окреслюючи зустріч,
В півнахилі схилившись до орбіт,
Не в голосі, а в дотику відчув ти
Руйнуюче відтінками: «Привіт».
І світ, крихкий без тебе і кульгавий,
Ув’язнений за грати вечорів,
Звільнився від почутого: «Як справи?»,
У посмішці прихованій тремтів.
А далі птиця Фенікс мала крила,
І крила розправляв живий Атлант.
Я виграла, але себе згубила,
Так, як і ти, коли мені програв.

Оксана Мовчан
#поезія Бо ти програв, програв своєму серцю. Крізь сотні терцій, стертих до нестями. У вальсі чергової порожнечі, В субтитрах до розіграної драми. В нерівній битві виправлених ліній З відрізками знеструмлених зізнань, Програв моїй відвертості недільній, Програв моєму погляду навзАєм. В півоберта окреслюючи зустріч, В півнахилі схилившись до орбіт, Не в голосі, а в дотику відчув ти Руйнуюче відтінками: «Привіт». І світ, крихкий без тебе і кульгавий, Ув’язнений за грати вечорів, Звільнився від почутого: «Як справи?», У посмішці прихованій тремтів. А далі птиця Фенікс мала крила, І крила розправляв живий Атлант. Я виграла, але себе згубила, Так, як і ти, коли мені програв. Оксана Мовчан
Love
1
123views