#поезія Апостоли І вони зберуться колись як апостоли після вечері турнікетами черствих слів затягнувши холодний червень і брудними щипцями сліз з липня тягнучи дні-осколки доки серпня прогниле дно рахуватиме пульс вибоїн І мовчатимуть довго так наче тиша лікує рани А коли знову кількість втрат день ховатиме у смеркання хтось почне і підуть крізь степ безкінечні імен шеренги як осінні важкі дощі розмиваючи болем землю і сидітиме втомлена Смерть обмінявшись з Життям шевроном погляд свій опустивши вниз як і всі тепер, без роботи й спрагло слухатиме слова мов ковтками останню воду Й будуть згадувати бійці назви напрямків, міст, посадок як тримали свої рубежі як кривавив зорею ранок як трьохсотих несли у ніч і вертались, коли світало І звучатимуть позивні наче хрускіт відкритих банок тих, хто поки ще не зумів на щиті увійти до гурту Та сідаючи до вогню щоб зігріти холодні руки кожен, згадуючи своїх в цьому піксельному раю між зів'ялих квітів війни не чекатиме в гості тих хто іще в строю. Федір Рудий