72

Мене настигла дата — сімдесят і два.
Летять роки мої, не зупиняючись.
Крокую певно я у небуття,
До небосхилу свого наближаючись.

І не спинюсь — іду я скрізь роки.
Не молодий — та в глибині багатий,
І не старий — бо Божий Дух в мені,
І світ увесь я прагну обійняти.

А тут — між фіордів і високих гір,
Неначе час свій сповільняє біг.
Душа співає, грає юності порив.
І кличе даль омріяних доріг.

Хай вітер часу сиплеться листовою —
Він не зламає дух моєї надії,
Бо кожна осінь — це нова весна,
Я певно вірю, що здійсняться мої мрії!

Олег Магденко
Bergen-Straume. 16.09.2025 р
72 Мене настигла дата — сімдесят і два. Летять роки мої, не зупиняючись. Крокую певно я у небуття, До небосхилу свого наближаючись. І не спинюсь — іду я скрізь роки. Не молодий — та в глибині багатий, І не старий — бо Божий Дух в мені, І світ увесь я прагну обійняти. А тут — між фіордів і високих гір, Неначе час свій сповільняє біг. Душа співає, грає юності порив. І кличе даль омріяних доріг. Хай вітер часу сиплеться листовою — Він не зламає дух моєї надії, Бо кожна осінь — це нова весна, Я певно вірю, що здійсняться мої мрії! Олег Магденко Bergen-Straume. 16.09.2025 р
Like
1
11views