#поезія
Ох, як шкода, що ти вже йдеш,
Залишаєш на спомин квіти…
У розлуки немає меж,
А так хочеться ще радіти.
Твоїй чистій, як Бог, душі,
Твоїй щирій, як сон, розмові.
Хіба знають про те дощі,
Що заховано в кожнім слові?..
Найсвятіші з усіх причасть,
Найспіліші у світі зерна,..
Може осінь ще щось віддасть,
Але, певно, уже не верне.
Маєш право. Мабуть. Авжеж.
Тільки шкода засохлі квіти,..
Ох, як шкода, що ти ідеш,
Моє ніжне серпневе літо.
Василь Ковтун
Ох, як шкода, що ти вже йдеш,
Залишаєш на спомин квіти…
У розлуки немає меж,
А так хочеться ще радіти.
Твоїй чистій, як Бог, душі,
Твоїй щирій, як сон, розмові.
Хіба знають про те дощі,
Що заховано в кожнім слові?..
Найсвятіші з усіх причасть,
Найспіліші у світі зерна,..
Може осінь ще щось віддасть,
Але, певно, уже не верне.
Маєш право. Мабуть. Авжеж.
Тільки шкода засохлі квіти,..
Ох, як шкода, що ти ідеш,
Моє ніжне серпневе літо.
Василь Ковтун
#поезія
Ох, як шкода, що ти вже йдеш,
Залишаєш на спомин квіти…
У розлуки немає меж,
А так хочеться ще радіти.
Твоїй чистій, як Бог, душі,
Твоїй щирій, як сон, розмові.
Хіба знають про те дощі,
Що заховано в кожнім слові?..
Найсвятіші з усіх причасть,
Найспіліші у світі зерна,..
Може осінь ще щось віддасть,
Але, певно, уже не верне.
Маєш право. Мабуть. Авжеж.
Тільки шкода засохлі квіти,..
Ох, як шкода, що ти ідеш,
Моє ніжне серпневе літо.
Василь Ковтун


114переглядів