#поезія не питай мене більше.. “як ти…” не питай мене.. ні про що…. бо щоденно нові теракти вносять сотні нових “якщо” вносять сотні нових “навіщо” у пустелю моїх очей де залишена на горищі непотрібна гора речей де залишені найдорожчі з найдорожчих мені людей усі “мрію”, “надіюсь”, “хочу”… навіть сон – мені привілей знаєш… з часом, стає не страшно з часом… байдуже не стає Харків, Буча, Ірпінь, Попасна відчуваєш? усе.. твоє… Україна – моя адреса… Україна.. і є мій дім Миколаїв, Херсон, Одеса… знов тривога.. ракета… грім…. коли в серце лунає постріл коли вибух в моїй душі а слова вже занадто гострі… не проси мене.. “напиши…” що залишиться нам по факту і який зберемо врожай… не питай мене більше.. “як ти…” не питай мене.. не питай…. Ілона Верхівська-Ельтек