#поезія
А осінь міняє жінку...
Вплітає новІ' кольòри.
По ниточці, по відтінку
малює свої узори.
Гаптує рудим сорочку,
мережить квіткú на долі.
На хустку чіпляє торочки
і пхає лаванду від молі...

А осінь жінку міняє.
До кращого. До спокòю.
Як меду із глека вливає
і місить розчину рукою.
І лущить страхú, як горіхи,
шкарлупи складає в цеберко.
І груші дарує для втіхи,
і дражнить в калюжах люстерком.

Так, жінку міняє осінь.
Чіпляє пацьорки від вроків,
фарбує у мідний волосся
і в скриньку збирає рòки.
І світить в сердéньку лампаду
із ладану, мирру та м'яти.
І яблука стиглі, із саду
ховає під серце, до хати...


Людмила Галінська
#поезія А осінь міняє жінку... Вплітає новІ' кольòри. По ниточці, по відтінку малює свої узори. Гаптує рудим сорочку, мережить квіткú на долі. На хустку чіпляє торочки і пхає лаванду від молі... А осінь жінку міняє. До кращого. До спокòю. Як меду із глека вливає і місить розчину рукою. І лущить страхú, як горіхи, шкарлупи складає в цеберко. І груші дарує для втіхи, і дражнить в калюжах люстерком. Так, жінку міняє осінь. Чіпляє пацьорки від вроків, фарбує у мідний волосся і в скриньку збирає рòки. І світить в сердéньку лампаду із ладану, мирру та м'яти. І яблука стиглі, із саду ховає під серце, до хати... Людмила Галінська
164переглядів