#поезія
Дихають вітром дерева услід,
Стільки надій, стільки віри та слів
В неї самої, ще й ділить на світ:
Спокій приносить.

Фрази цілющі вплітає в рядки,
Усмішка тепла та потиск руки
В неї, хоч важко, та є для близьких.
Котяться сльози.

Тиха молитва, хрестом оберіг.
В неї в душі – досі лютий та сніг.
Серце розіп'яте на вівтарі
Десь там – на сході.

Їй би утішитись. Довга доба.
Поруч щебече про дім дітвора –
Знову любов і трима й зігріва.
Болю вже досить.

Хай буде мир і добро, буде день.
Хай повернеться найближчий з людей,
Бо щосекунди з надією жде
Й Господа просить.

Боже, заший небеса, залатай.
Зливами хлюпає сон через край.
Вистиглі світлом жита – на врожай,
Сонце – в покоси.

06.08.2025
Олеся Репа
#поезія Дихають вітром дерева услід, Стільки надій, стільки віри та слів В неї самої, ще й ділить на світ: Спокій приносить. Фрази цілющі вплітає в рядки, Усмішка тепла та потиск руки В неї, хоч важко, та є для близьких. Котяться сльози. Тиха молитва, хрестом оберіг. В неї в душі – досі лютий та сніг. Серце розіп'яте на вівтарі Десь там – на сході. Їй би утішитись. Довга доба. Поруч щебече про дім дітвора – Знову любов і трима й зігріва. Болю вже досить. Хай буде мир і добро, буде день. Хай повернеться найближчий з людей, Бо щосекунди з надією жде Й Господа просить. Боже, заший небеса, залатай. Зливами хлюпає сон через край. Вистиглі світлом жита – на врожай, Сонце – в покоси. 06.08.2025 Олеся Репа
Love
1
102views