Людмила К

  • Like
    3
    58views
  • 105views
  • 104views
  • З останніх божевільних заяв, які з’являються в інформаційному просторі, у мене складається враження, що це не росія напала на нас, а навпаки — ніби це ми розв’язали війну проти неї!

    Чорне поступово стає білим, а вся система світової безпеки котиться в прірву. Агресор не лише не засуджений — він відкрито веде перемовини з «колективним поліцейським», причому за спиною у своєї жертви. Це не просто криза міжнародного права — це його фактичне знищення.

    Уявіть собі: терористи нападають на суверенну країну, вбивають сотні тисяч її громадян, руйнують десятки тисяч будівель, окуповують 20% території, знущаються над усім світом, залучають до злочинів інших диктаторів, як-от Північна Корея, і витирають ноги об міжнародні організації.

    І що далі? Злочинці не лише не я покарання, а ще й ведуть якісь «перемовини», начебто вони мають право диктувати умови. Про трибунал, в’язницю, реальні санкції та обмеження вже навіть не згадують. Бо що? Бо в кого сила, той і правий? Якщо світ продовжить закривати очі на цей абсурд, то це не просто крах міжнародного права — це повернення до середньовічного принципу «право сильного», де будь-який агресор може безкарно знищувати цілі держави.

    Американці при цьому вимагають «довготривалого миру» та повернення боргів (корисні копалини) , наче гроші важливіші за справедливість і саме існування цілої нації. Тим часом слабка, залякана Європа боїться навіть переступити власні «червоні лінії», не наважуючись відправити бодай миротворців.

    Світ остаточно збожеволів, коли почав вимагати від жертви покаяння замість того, щоб засудити терористів. Це не просто криза моралі — це зрада всіх принципів, на яких будувався цивілізований порядок. Якщо агресору все зійде з рук, завтра цей сценарій повториться в будь-якому куточку світу. І тоді вже ніхто не буде у безпеці.

    Світ не дочекається капітуляції України, але, на жаль, дочекався капітуляції здорового глузду та легалізації терористів! Таке на здорову голову не налазить, і приходиться до останнього триматися за те, що ми маємо право на життя, а не просто існування…#SerSanych
    Like
    1
    197views
  • ПОРАДА ЩОДО КОРИСТУВАННЯ МЕРЕЖЕЮ!
    Особисто я користуюся!
    Щоб користування даною соцмережею було приємним, "пунькніть" на ось ту пімпочку 😁 на яку вказує стрілочка!
    З величезного вибору радіостанцій оберіть улюблену, та насолоджуйтеся фоновою музикою!
    Не дякуйте.. 😁
    Поширюйте!
    #майстернявежа #виробиздерева
    Like
    1
    251views
  • Декому краще вдаються приголосні, декому голосні.
    На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні.
    Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя.
    Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я.
    Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі,
    хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі,
    чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання.
    Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання.
    Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран,
    її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран,
    чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину,
    і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну.
    Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин.
    Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим.
    Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє.
    З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є.
    Але вона прокидалась і все починалося саме тоді.
    Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді.
    Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах.
    Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах.
    Стережіть її, янголи, беріть під крило легке.
    Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке,
    хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне,
    до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене.

    Сергій Жадан
    Декому краще вдаються приголосні, декому голосні. На неї не можна було не звернути увагу – вона сміялася уві сні. Я подумав: вона так легко вгризається в шкіру, не знаючи, що ця шкіра моя. Якщо вона коли-небудь прокинеться – добре було б дізнатись її ім’я. Добре було б знати, звідки вона прийшла й куди поверталась вночі, хто живе за тими дверима, до яких підходять її ключі, чому вона нічого не може згадати й звідки в неї всі ці знання. Якби наряд перевірив її кишені – хтось би точно отримав нове звання. Якби вона почала писати спогади про кожну з отриманих ран, її книга мала б такий самий успіх, як тора або коран, чоловіки читали б цю дивну книгу, відчуваючи власну вину, і палили б її на площах столиці, перш ніж почати війну. Чоловікам не варто знати про наслідки, їм достатньо причин. Коли їм, зрештою, дається все, вони наповнюють його нічим. Коли вони говорять про спільне, вони мають на увазі своє. З ними краще не говорити про те, що буде, щоби не втратити те, що є. Але вона прокидалась і все починалося саме тоді. Вона добре трималась на сповідях, на допитах і на суді. Вона говорила, що краще зброя в руках, аніж хрести на гербах. Коли вона вимовляла слово любов, я бачив кров на її зубах. Стережіть її, янголи, беріть під крило легке. Скажіть їй хай зберігає спокій, коли входить в чергове піке, хай поверне мої рукописи, моє срібло й моє пальне, до речі, спитайте її при нагоді, чи вона взагалі пам’ятає мене. Сергій Жадан
    Love
    3
    486views
  • "Життя дається людині на такий короткий термін, що саме собою вонo вже велике щастя. Тоді навіщо його псувати поганим характером, поганими стосунками, зведенням рахунків, заздрістю?

    Жити по-людськи - це найголовніше, що є у нашому житті.
    Тому я бажаю вам усім, щоб ви у будь-якій ситуації залишалися людьми."
    Love
    Like
    5
    489views
  • Love
    5
    376views
  • 370views
  • Love
    Like
    3
    380views
More Posts