#традиції
25 березня- Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Свято Благовіщення одне із найбільших весняних свят. Слово "Благовіщення" означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. В церкві в цей день святять проскури, а господарі в Україні випускають із хлівів тварин, щоб чули весну.
На Благовіщення дівчата біля церкви танцюють перший весняний хоровід - "кривий танець". Якщо на Благовіщення дівчина, йдучи по воду, знайде квітучий первоцвіт — цього ж року вийде заміж. А та, яка хоче стати гарнішою, має налити в миску холодної води, пустити плавати первоцвіт (пролісок) і вмитися цією водою. Кажуть, що на Благовіщення птахи гнізда не в’ють і не несуться. «Благовіщенське яйце під курку не кладуть».
До Благовіщення майже ніколи не починали робіт на землі, «бо ще Бог землю не благословив». Не сіяли розсаду і навіть боялися випадково взяти насіння в руки. Говорили, що коли торкнутися бурякового насіння, то виросте не солодкий буряк, а гірка редька. Вважали, що на Благовіщення Бог «розмикає» землю і, розкривши небеса, нахиляє голову до самої землі, щоб зігріти її Своїм диханням.
Гуцули вірили, що лише після цього всіляка живність, яка на зиму ховається, вилазить наверх. Мабуть, тому й не дозволялися в цей урочистий день жодні сільськогосподарські роботи. На Лівобережжі казали, що цього дня Бог благовістить землю для сівби. Тому після свята вже можна було сіяти, а на Благовіщенському тижні слід було завершити оранку під ярину. Цей тиждень називали ще «вдовин плуг», себто дні, коли громадою орали поле родинам, де не було господаря, — вдовам і сиротам.
Після перших трьох днів свята починали займатися капустою. Вважалося, що для неї — чи не найважливішої городньої рослини в українців — це найсприятливіша пора. Перебирали капусту в льохах, сіяли розсаду. Зазвичай готували і страви з капусти: тушковану капусту, капусняк, капустяники, завиваники з капусти та інше. Свято це майже завжди припадає на Великий піст, але в деяких регіонах України вважають за можливе цього дня не поститися суворо, а отже готують вареники з сиром, баби-запіканки на маслі та яйцях, інші скоромні (проте не м’ясні, а лише молочні!) страви. Та все ж віддають перевагу пісним гречаним чи пшоняним голубцям, гречаникам, гречаним пампушкам з часником, пирогам, драглям з риби, картопляникам і дерунам з грибною підливою тощо.
Мороз на Благовіщення віщував, що вродять огірки; якщо лежав сніг, чекали неврожайного літа.
Казали: «Яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень». Ранковий туман обіцяв велику весняну повінь, а гарна погода — щедрий урожай.
#традиції
25 березня- Благовіщення Пресвятої Богородиці.
Свято Благовіщення одне із найбільших весняних свят. Слово "Благовіщення" означає добру, радісну звістку про те, що почалось звільнення роду людського від гріха і вічної смерті. В церкві в цей день святять проскури, а господарі в Україні випускають із хлівів тварин, щоб чули весну.
На Благовіщення дівчата біля церкви танцюють перший весняний хоровід - "кривий танець". Якщо на Благовіщення дівчина, йдучи по воду, знайде квітучий первоцвіт — цього ж року вийде заміж. А та, яка хоче стати гарнішою, має налити в миску холодної води, пустити плавати первоцвіт (пролісок) і вмитися цією водою. Кажуть, що на Благовіщення птахи гнізда не в’ють і не несуться. «Благовіщенське яйце під курку не кладуть».
До Благовіщення майже ніколи не починали робіт на землі, «бо ще Бог землю не благословив». Не сіяли розсаду і навіть боялися випадково взяти насіння в руки. Говорили, що коли торкнутися бурякового насіння, то виросте не солодкий буряк, а гірка редька. Вважали, що на Благовіщення Бог «розмикає» землю і, розкривши небеса, нахиляє голову до самої землі, щоб зігріти її Своїм диханням.
Гуцули вірили, що лише після цього всіляка живність, яка на зиму ховається, вилазить наверх. Мабуть, тому й не дозволялися в цей урочистий день жодні сільськогосподарські роботи. На Лівобережжі казали, що цього дня Бог благовістить землю для сівби. Тому після свята вже можна було сіяти, а на Благовіщенському тижні слід було завершити оранку під ярину. Цей тиждень називали ще «вдовин плуг», себто дні, коли громадою орали поле родинам, де не було господаря, — вдовам і сиротам.
Після перших трьох днів свята починали займатися капустою. Вважалося, що для неї — чи не найважливішої городньої рослини в українців — це найсприятливіша пора. Перебирали капусту в льохах, сіяли розсаду. Зазвичай готували і страви з капусти: тушковану капусту, капусняк, капустяники, завиваники з капусти та інше. Свято це майже завжди припадає на Великий піст, але в деяких регіонах України вважають за можливе цього дня не поститися суворо, а отже готують вареники з сиром, баби-запіканки на маслі та яйцях, інші скоромні (проте не м’ясні, а лише молочні!) страви. Та все ж віддають перевагу пісним гречаним чи пшоняним голубцям, гречаникам, гречаним пампушкам з часником, пирогам, драглям з риби, картопляникам і дерунам з грибною підливою тощо.
Мороз на Благовіщення віщував, що вродять огірки; якщо лежав сніг, чекали неврожайного літа.
Казали: «Яка погода на Благовіщення, така буде й на Великдень». Ранковий туман обіцяв велику весняну повінь, а гарна погода — щедрий урожай.
Українська
English
