Білоцерківська громада у скорботі. У російсько-Українській війні загинув Захисник України, сапер інженерно-саперного взводу мотопіхотного батальйону, солдат Шацький Тарас Станіславович, 1983 р.н. Загинув 24 серпня 2024 року в бою під час ракетно-мінометного обстрілу противником наших позицій поблизу н.п. Новогродівка Покровського району Донецької області. Прощання з Захисником відбудеться сьогодні 23 липня 2025 року на центральній площі міста Біла Церква. Поховання на Алеї Слави міського кладовища. Вічна пам'ять Герою України #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

#думки Коли-небудь тебе ранять. Не раз. І не завжди ті, хто цього не хотів. Коли-небудь ти подаси руку, а у відповідь - байдужість. Коли-небудь з твого тепла сміятимуться ті, кого ти зігрівав. Але не змінись. Не зачерствій. Бо твоя доброта - це не слабкість, а сила. Світ не тримається на сильних руках, він тримається на тих, хто не втомився любити. Залишайся добрим. Навіть коли гірко. Навіть коли сам. Навіть коли темно. Бо добрі серця - це маяки серед штормів, і тільки вони вказують шлях тим, хто загубився...

🥺🥺🥺 Нападник збірної Мексики з футболу Рауль Хіменес присвятив гол загиблому форварду "Ліверпуля" Діогу Жоті ⚽️🇲🇽 У ніч проти 7 липня Мексика зіграла проти США у фіналі Золотого кубка КОНКАКАФ. Мексиканці завдяки голам Хіменеса та Альвареса здобула перемогу з рахунком 1:2. 😢 Коли Хіменес відкрив рахунок у поєдинку, то дістав футболку Жоти та відсвяткував гол у стилі Діогу. 🫂 Із 2018-го по 2020-й роки Хіменес і Жота були одноклубниками по англійському "Вулверхемптону".

Останній штрих, що змушує сяяти навіть у темряві ✨💋 А тепер про приємне: роби замовлення в посиланням https://grivasi.com/ua/welcome/?user=10000 та отримай кешбек понад 12% на усі замовлення Hillary 🎁 Замовляй за посиланням https://aff.hillary.ua/33sZua Не впустіть нагоду придбати дієву натуральну косметику за вигідною ціною!😍 Український бренд натуральної доглядової косметики HiLLARY запрошує до співпраці! Партнерська програма HiLLARY https://drop.hillary.ua/?ref=11747 Зацікавило? 👉 РЕЄСТРУЙСЯ та починай заробляти зараз! #засобидляобличчя #шопінг #доглядзаобличчям #живлення #зволоження #подарунок #подарунокдівчинік #Бальзам #БальзамДляГуб #Блиск #БлискДляГуб #Губи #Косметика #Краса #Макіяж #НатуральнаКосметика #ДоглядЗаСобою #Зволоження #Косметичка

Цікава історія: як українці харчі на зиму заготовляли У XIX ст. мололи на борошно жито, пшеницю, ячмінь, кукурудзу, гречку, просо, овес тощо. З цього ж зерна, окрім житнього, робили й крупи. Крупи та борошно були основними й надійними харчовими заготовками. Овочі, фрукти та ягоди солили (квасили) й сушили. Це давало змогу тривалий час зберігати продукти і вживати їх потім у сирому або вареному вигляді. З березового й кленового соку робили квас. Сало засолювали разом зі шкурою, лише обсмаливши щетину, а у деяких західних районах його ще й вудили. Засолювали на запас також і уздір (нутряний жир). З уздору та кишкового жиру виготовляли смалець, який цінувався дуже високо. Його зберігали у глечиках окремо, ним же заливали для тривалішого зберігання ковбаси. Шкварки, що лишалися після відтоплення смальцю, теж ішли в їжу. Рідко з м’яса робили запаси солонини. Зберігали й овечий жир – лой, який мав цілющі властивості. Рибу солили в діжках. Витриману в розсолі зо дві доби в’ялили на сонці. Чищену і короновану (розрізану по спинці й розплескану) рибу солили й сушили в негарячій печі. Сушену (опікану) рибу переважно споживали взимку під час посту в юшках, кулешах, із картоплею. Олію виготовляли у спеціальних олійницях з конопляного, рідше лляного, макового насіння, а з початку XX ст. – із соняшникового. Макуху, що залишалася, зберігали не лише для відгодівлі худоби, а й для власного споживання. На запас для пісних днів збирали сир, у Карпатах – ще й овечу бринзу. Сметану переробляли на масло, здебільшого на продаж. Молоко заквашували на кисляк і ряжанку, зберігаючи в холодних місцях (льох, стебка). Автор – Дмитро Пучко ДЖЕРЕЛО: LOVEUKRAINE

#книжковий_відгук #Лана_читає #читаємоБогдан #книгиБогдан "Проклін-зона" Роджер Желязни. Видавництво Богдан Як цей науково-фантастичний постапокаліпсис опинився в моїх планах? Все просто, [bookish_owl_kate] сказала: “Є книга, де головний герой - байкер з сірою мораллю, і в ній є любовна лінія”. Вона ще договорити не встигла, а я така - неси терміново! Хоча, по факту, були там деякі нюанси дрібним шрифтом) Байкера звуть Чорт Теннер, і він добряче проштрафився, тож у нього вибір - або в’язниця, або супернебезпечна, але благородна місія з доставки у Бостон ліків від чуми. Супернебезпечність в тому, що роки тому сталася ядерна катастрофа, і частина шляху знаходиться в Проклін-зоні, де вижити - це завдання не просто з зірочкою, а з червоним, трясця, надгігантом. Але Чорт - збіса вправний водій, тому береться за цю справу. Фактично вся книга - це такий собі Шалений Макс (навіть машина якась така, наче з фільму), тобто подорож з пункту А в пункт Б зі складнощами. Не знаю, що хотів сказати автор, відправляючи героя через Проклін-зону, де скажений рівень радіації, каміння з неба, огромезні отрутозуби, змії та кажани, але, як на мене, все велося до того, що головні монстри - це все ж люди. Вони є причиною катастроф, вони є причиною того фіналу, який ми маємо, вони є причиною того, чому Теннер став тим, ким ми його бачимо на початку. Ні, я його не відбілюю, деякі його вчинки відверто жахливі. Але шлях все ж змінює героя, і його мораль трохи світлішає) Враження, якщо чесно, трохи змішані. З одного боку, мене радував Чорт, який з кожною сторінкою усвідомлював важливість своєї місії, у ньому прокидався герой, та й до цього була пара моментів, де з мішка вилізало благородне нутро. А з іншого - трясця, не люблю такі фінали! Я за бажанням можу натягнути сову на глобус і вирішити, що він щасливий, але мені було б трохи легше, якби автор взяв мене за руцю і прямою дорогою до нього привів) Але чи жалкувала я, що прочитала? Точно ні. Тож інколи відкривати для себе нетипові жанри буває корисно)