• Покращилось здоровля
    "Супер хабарник"" екс глава Державної фіскальної служби Роман Насіров мобілізувався до ЗСУ, - ЗМІ
    Насірова зараховано до списків особового складу військової частини з 7 квітня.
    9 квітня обвинувачений екскерівник ДФС Роман Насіров не прибув на засідання у ВАКС. Захист зазначив, що Насіров був призваний до лав ЗСУ під час мобілізації, тому не може прибути до суду. Зробив він це, мовляв, добровільно. Також на цій підставі захист подав клопотання про зупинення провадження.
    Його обвинувачують у ймовірному отриманні хабаря в розмірі 722 млн грн.
    ------------------------------------------
    101 окрема бригада охорони ДШ ЗСУ.
    А навіщо це робити?
    Не можна було цього ебанька кудись у ліву бригаду прибудувати, чи треба показово всім мокнути?
    Ось нащо?
    Покращилось здоровля 💩 "Супер хабарник"" екс глава Державної фіскальної служби Роман Насіров мобілізувався до ЗСУ, - ЗМІ Насірова зараховано до списків особового складу військової частини з 7 квітня. 9 квітня обвинувачений екскерівник ДФС Роман Насіров не прибув на засідання у ВАКС. Захист зазначив, що Насіров був призваний до лав ЗСУ під час мобілізації, тому не може прибути до суду. Зробив він це, мовляв, добровільно. Також на цій підставі захист подав клопотання про зупинення провадження. Його обвинувачують у ймовірному отриманні хабаря в розмірі 722 млн грн. ------------------------------------------ 101 окрема бригада охорони ДШ ЗСУ. А навіщо це робити? Не можна було цього ебанька кудись у ліву бригаду прибудувати, чи треба показово всім мокнути? Ось нащо?
    228переглядів
  • 1
    127переглядів
  • Сицилійська мафія виконує чергове замовлення
    Сицилійська мафія виконує чергове замовлення
    255переглядів 2Відтворень
  • Anthropic запустила оновлену функцію пам’яті для Claude, доступну всім платним користувачам. Нова можливість дозволяє розділяти контекст розмов за допомогою «Проєктів». Claude є «повністю прозорим» щодо збережених спогадів, які можна редагувати через чат. https://channeltech.space/ai/claude-received-a-memory-upgrade/
    Anthropic запустила оновлену функцію пам’яті для Claude, доступну всім платним користувачам. Нова можливість дозволяє розділяти контекст розмов за допомогою «Проєктів». Claude є «повністю прозорим» щодо збережених спогадів, які можна редагувати через чат. https://channeltech.space/ai/claude-received-a-memory-upgrade/
    CHANNELTECH.SPACE
    Claude отримав оновлення пам’яті: тепер ШІ-асистент може розділяти робочі та особисті дані - Channel Tech
    Anthropic випустила нову функцію пам’яті для Claude. Це дозволяє розділяти робочі та особисті дані та імпортувати спогади з інших чат-ботів.
    288переглядів
  • Вечір... Заслужений художник України Юрій Лесюк (Львів).
    Вечір...🌙 Заслужений художник України Юрій Лесюк (Львів).💙💛
    2
    1коментарів 112переглядів
  • #історія #постаті
    10 березня — Пабло Сарасате (1844): коли іспанська скрипка зазвучала як виклик усій Європі
    1844 рік, 10 березня, Памплона — місто, відоме биками та фестивалями, подарувало світу не просто музиканта, а віртуоза, який перетворив скрипку на інструмент, здатний змагатися з будь-яким оркестром. Пабло де Сарасате-і-Наваррете (повне ім’я, бо чому б не підкреслити аристократичну нотку в біографії простого генія?) з дитинства вражав: у 5 років вже грав на скрипці, у 8 — дебютував публічно, а в 12 — поїхав до Парижа вчитися в консерваторії, де швидко став зіркою. Його техніка була такою блискучою, що сучасники жартували: «Сарасате грає так, ніби диявол позичив йому пальці».
    Але не тільки техніка робила його легендою. Сарасате склав понад 50 творів, серед яких «Циганські наспіви» (Zigeunerweisen, op. 20) — шедевр, що досі змушує скрипалів пітніти від заздрощів. Ця п’єса, натхненна угорським фольклором, поєднує віртуозність з емоційністю, і саме вона стала його візитівкою. Він гастролював Європою, Америкою, навіть росією (де, до речі, познайомився з Чайковським, який присвятив йому свій вальс). Сарасате не просто грав — він інтерпретував, додаючи іспанського вогню в класичні форми. Його стиль вплинув на ціле покоління: від Хейфеца до сучасних виконавців, бо хто ще міг грати так чисто й швидко, ніби скрипка — продовження його душі?

    Іронія долі: попри славу, Сарасате залишався скромним — не любив диригувати, не писав симфоній, зосередившись на тому, що робив найкраще. Помер 1908-го в Біарріці, залишивши спадщину, яка доводить: іноді один інструмент може перевершити оркестр. Його день народження — нагадування, що справжній геній не потребує помпезності, а лише струн і натхнення. Якщо Ви думаєте, що класика нудна, послухайте Сарасате — і переконаєтеся в протилежному.

    https://youtu.be/CjIj_Fx1M4A?si=Zrw6HJae_TOBeAQd
    #історія #постаті 10 березня — Пабло Сарасате (1844): коли іспанська скрипка зазвучала як виклик усій Європі 🎻🇪🇸 1844 рік, 10 березня, Памплона — місто, відоме биками та фестивалями, подарувало світу не просто музиканта, а віртуоза, який перетворив скрипку на інструмент, здатний змагатися з будь-яким оркестром. Пабло де Сарасате-і-Наваррете (повне ім’я, бо чому б не підкреслити аристократичну нотку в біографії простого генія?) з дитинства вражав: у 5 років вже грав на скрипці, у 8 — дебютував публічно, а в 12 — поїхав до Парижа вчитися в консерваторії, де швидко став зіркою. Його техніка була такою блискучою, що сучасники жартували: «Сарасате грає так, ніби диявол позичив йому пальці». 😈 Але не тільки техніка робила його легендою. Сарасате склав понад 50 творів, серед яких «Циганські наспіви» (Zigeunerweisen, op. 20) — шедевр, що досі змушує скрипалів пітніти від заздрощів. Ця п’єса, натхненна угорським фольклором, поєднує віртуозність з емоційністю, і саме вона стала його візитівкою. Він гастролював Європою, Америкою, навіть росією (де, до речі, познайомився з Чайковським, який присвятив йому свій вальс). Сарасате не просто грав — він інтерпретував, додаючи іспанського вогню в класичні форми. Його стиль вплинув на ціле покоління: від Хейфеца до сучасних виконавців, бо хто ще міг грати так чисто й швидко, ніби скрипка — продовження його душі? Іронія долі: попри славу, Сарасате залишався скромним — не любив диригувати, не писав симфоній, зосередившись на тому, що робив найкраще. Помер 1908-го в Біарріці, залишивши спадщину, яка доводить: іноді один інструмент може перевершити оркестр. Його день народження — нагадування, що справжній геній не потребує помпезності, а лише струн і натхнення. Якщо Ви думаєте, що класика нудна, послухайте Сарасате — і переконаєтеся в протилежному. https://youtu.be/CjIj_Fx1M4A?si=Zrw6HJae_TOBeAQd
    1
    73переглядів
  • 30 червня 1941 року у Львові Українськими національними зборами проголошено декларацію про відновлення Української держави.

    Після поразки Української революції 1917-1921 років Україна втратила незалежність, а її землі опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.

    Однак українці не змирилися. Уряд УНР в екзилі, гетьманські кола та націоналістичні організації продовжили боротьбу за створення незалежної держави. У міжвоєнний період на перші ролі виходить молоде покоління українських патріотів, об’єднаних у лавах ОУН.

    Найбільш радикальну позицію займала ОУН(Б) на чолі зі Степаном Бандерою. Вона планувала використати німецько-радянську війну для розгортання боротьби за суверенну українську державу. Готувалися похідні групи (до 6 тисяч осіб), які вслід за Вермахтом мали просуватися на територію Радянського Союзу. При цьому ОУН(Б) не розголошувала своїх намірів, прагнучи поставити німецьку владу перед доконаним фактом.

    Радянські війська залишили Львів 29 червня 1941-го. А вже о 4.30 ранку 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» (північна група «Дружини українських націоналістів», створеної після перемовин ОУН з Абвером, налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту.

    За кілька годин у Львів увійшла похідна група на чолі з Ярославом Стецьком, якому Український національний комітет надав повноваження для проголошення незалежності. Були оперативно проведені переговори з провідними діячами українського політичного руху. І о 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрея Шептицького – Йосип Сліпий.

    Збори проголосили відновлення Української держави та створення тимчасового уряду на чолі з Ярославом Стецьком – Українське державне правління. З дипломатичних міркувань в останній момент був доданий третій пункт, що проголошував подальшу співпрацю з «Велико-Німеччиною» (його не було у першій редакції документу). Щоправда, він не захистив від подальших репресій і широко використовувався у ворожій пропаганді.

    Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві.

    Текст документу встигли двічі передати по радіо. А Український національний комітет у Кракові наступного дня видав з цього приводу інформаційний бюлетень (перший і водночас останній). У багатьох населених пунктах були оперативно створені і розгорнули діяльність українські органи влади.

    Підготовка Акту здійснювалася таємно і стала повною несподіванкою для окупаційної німецької влади. Двоє німецьких офіцерів 30 червня, зачувши про збори, прибули на них вже після початку і спершу погано уявляли, що відбувається. Професор Ганс Кох виступив з обережною промовою, підкресливши, що створення Української держави не входило в найближчі плани Німеччини. Але за кілька днів дії «союзників» стали більш жорсткими.

    3 липня 1941-го у розмові із заступником державного секретаря Рейху Ернстом Кундом Степан Бандера заявив: «Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу».

    Не переконавши Степана Бандеру та Ярослава Стецька відкликати Акт, за кілька днів їх заарештували і згодом направили у концтабір Заксенгаузен. 11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців.
    30 червня 1941 року у Львові Українськими національними зборами проголошено декларацію про відновлення Української держави. Після поразки Української революції 1917-1921 років Україна втратила незалежність, а її землі опинилися у складі СРСР, Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини. Однак українці не змирилися. Уряд УНР в екзилі, гетьманські кола та націоналістичні організації продовжили боротьбу за створення незалежної держави. У міжвоєнний період на перші ролі виходить молоде покоління українських патріотів, об’єднаних у лавах ОУН. Найбільш радикальну позицію займала ОУН(Б) на чолі зі Степаном Бандерою. Вона планувала використати німецько-радянську війну для розгортання боротьби за суверенну українську державу. Готувалися похідні групи (до 6 тисяч осіб), які вслід за Вермахтом мали просуватися на територію Радянського Союзу. При цьому ОУН(Б) не розголошувала своїх намірів, прагнучи поставити німецьку владу перед доконаним фактом. Радянські війська залишили Львів 29 червня 1941-го. А вже о 4.30 ранку 30 червня, не чекаючи основних сил німецької армії, до міста увійшов батальйон «Нахтігаль» (північна група «Дружини українських націоналістів», створеної після перемовин ОУН з Абвером, налічував 330 бійців на чолі з Романом Шухевичем), який мав забезпечувати проголошення державотворчого акту. За кілька годин у Львів увійшла похідна група на чолі з Ярославом Стецьком, якому Український національний комітет надав повноваження для проголошення незалежності. Були оперативно проведені переговори з провідними діячами українського політичного руху. І о 18.00 у будинку місцевої «Просвіти» на площі Ринок розпочалися Українські національні збори, на яких були присутні понад 100 делегатів з усієї України, а також представник митрополита Андрея Шептицького – Йосип Сліпий. Збори проголосили відновлення Української держави та створення тимчасового уряду на чолі з Ярославом Стецьком – Українське державне правління. З дипломатичних міркувань в останній момент був доданий третій пункт, що проголошував подальшу співпрацю з «Велико-Німеччиною» (його не було у першій редакції документу). Щоправда, він не захистив від подальших репресій і широко використовувався у ворожій пропаганді. Акт закликав українців «не скласти зброї так довго, доки на всіх українських землях не буде створена Суверенна Українська Влада». Наступним кроком мало стати відновлення Української держави у Києві. Текст документу встигли двічі передати по радіо. А Український національний комітет у Кракові наступного дня видав з цього приводу інформаційний бюлетень (перший і водночас останній). У багатьох населених пунктах були оперативно створені і розгорнули діяльність українські органи влади. Підготовка Акту здійснювалася таємно і стала повною несподіванкою для окупаційної німецької влади. Двоє німецьких офіцерів 30 червня, зачувши про збори, прибули на них вже після початку і спершу погано уявляли, що відбувається. Професор Ганс Кох виступив з обережною промовою, підкресливши, що створення Української держави не входило в найближчі плани Німеччини. Але за кілька днів дії «союзників» стали більш жорсткими. 3 липня 1941-го у розмові із заступником державного секретаря Рейху Ернстом Кундом Степан Бандера заявив: 💬«Ми вступили в бій, що розгортається зараз, щоб боротися за незалежну і вільну Україну. Ми боремося за українські ідеї і цілі. Я дав розпорядження негайно організувати в окупованих німецькими військами районах адміністрацію та уряд країни… Я хотів би ще раз ствердити і вияснити, що стосовно всіх наказів, які я видавав, … я не покладався на жодні німецькі власті, ані на їхнє погодження, але тільки на мандат, який я отримав від українського народу». Не переконавши Степана Бандеру та Ярослава Стецька відкликати Акт, за кілька днів їх заарештували і згодом направили у концтабір Заксенгаузен. 11 липня була заборонена діяльність будь-яких українських організацій, а у вересні нацисти розпочали масові арешти та розстріли оунівців.
    1
    792переглядів
  • #new_ukrainian_music #українська_музика
    #що_послухати #для_настрою
    Культурні сили & Іван Ткаленко, Andrii Barmalii - Щедрик за реквіємом (2025)
    https://youtu.be/3pq73gICEuE
    #new_ukrainian_music #українська_музика #що_послухати #для_настрою Культурні сили & Іван Ткаленко, Andrii Barmalii - Щедрик за реквіємом (2025) https://youtu.be/3pq73gICEuE
    366переглядів
  • #події
    Від Гетьмана до Генія: Народження Української Академії Наук у 1918 році
    Серед буремних подій 1918 року, коли Україна відчайдушно боролася за свою державність, Гетьман Павло Скоропадський зробив крок, який випередив час і закріпив інтелектуальну основу нації. 5 листопада 1918 року, в останні місяці існування Української Держави, Гетьман підписав Закон про заснування Української Академії Наук (УАН) у Києві. Цей акт був не просто формальністю, а стратегічною інвестицією в майбутнє, адже жодна повноцінна держава не може існувати без власної наукової еліти.

    Батьки-Засновники та Скелет Установи

    Ідея створення національної наукової установи витала в повітрі, але саме Гетьманат забезпечив її реалізацію. До роботи над проектом були залучені визначні постаті того часу.
    * Володимир Іванович Вернадський — вчений світового рівня, засновник геохімії та біогеохімії, був не лише ідеологом, але й став першим президентом УАН. Його вибір на цю посаду підкреслив амбіції нової Академії – орієнтацію на фундаментальні, світового значення дослідження.
    * Федір Швець (геолог) та Микола Василенко (правознавець) також відіграли ключову роль у процесі формування.
    За початковим планом, УАН складалася з трьох відділів (фізико-математичний, історико-філологічний та соціально-економічний) та включала 15 академіків. Це був живий організм, створений для збереження і розвитку національної науки та культури.

    Чому Це Було Більше, Ніж Просто Установа?

    Заснування УАН у листопаді 1918 року мало колосальне політичне та культурне значення:
    * Державотворчий Символ: Це було пряме свідчення міжнародній спільноті, що Українська Держава є повноцінним цивілізаційним утворенням, здатним підтримувати науку на найвищому рівні.
    * Захист Інтелекту: Створення Академії стало своєрідним інтелектуальним ковчегом у часи хаосу. Вона дала роботу та захист багатьом вченим (як українським, так і тим, що емігрували з Росії), дозволивши їм працювати над національними та світовими науковими проблемами, незважаючи на зміну влади.
    * Фундамент Майбутнього: Навіть після падіння Гетьманату і зміни політичних режимів, Академія вистояла. Вона стала основою для сучасної Національної академії наук України (НАНУ), продовжуючи місію, закладену Вернадським та Скоропадським.
    Фактично, Гетьман Скоропадський дав українській науці інституційне тіло, а Вернадський — світову душу. Це була одна з найуспішніших інвестицій молодої Української Держави. Зрештою, що може бути надійнішим за знання?
    112переглядів
  • Кирило «Ронін» Данильченко

    Дозвуковими ракетами, які не були в серійному виконанні, на експериментальній платформі, ми потопили флагман ЧФ РФ. Той, який створили проривати ППО авіаносних груп США.

    Цими ж ракетами, доопрацьованими для застосування як поверхня — поверхня, вразили Керченську переправу, нафтосховище в Новоросійську, цілі в Ростовській області, Севастополі тощо.

    Ешелони С-300 і С-400, які не знають аналогів, не впоралися.

    На тлі нестачі снарядів у ЄС і США (нагадаю, що нам передали близько трьох мільйонів 155 мм снарядів — це половина від запасів Вашингтона 1991 року) ми опанували як паліатив дрони: очі, скиди, а пізніше і FPV.

    Оскільки в багатьох організмах налагодили ремонт БпЛА, друкують на принтерах запчастини до них, працюють з діаспорою, фондами, самі виготовляють бойові частини — рахунок знищеної техніки йде на тисячі й тисячі.

    Логістика російської армії на останньому кілометрі здеградувала до ослів, мотоциклів і піших підносців.

    ЧФ РФ вибили із Севастополя завдяки кустарній технології — паліативу з водного мотоцикла, супутникового каналу зв'язку та вибухового пристрою.

    Список уражених цілей вражає. По суті, десантні можливості ЧФ РФ підірвані на півтора десятка років — наступне покоління десантних суден ще тільки будують.

    Послідовно ворога вибили з острова Зміїного, вишок, звідки їхні РЛС і РЕБ мацали наше узбережжя, він зазнав втрат у Севастополі, а тепер його намагаються діставати в Новоросійську.

    Надводні дрони вже можуть ставити міни, бити некерованими ракетами, працювати ретрансляторами і як ППО.

    Десятки радарів у Криму випиляли, включаючи ті, що пов'язували в одну систему батареї ППО; на аеродромах після ударів українською «довгою рукою» багатогодинні пожежі.

    Ми дістали пороховий завод, завод вибухівки, оптоволокна, арсенали, деякі НПЗ тричі випадали з техпроцесу — цілі від місць на північ від Мурманська до Єлабуги.

    І ось минулого тижня ракетами AIM-9 з морського дрона знищили два Су-30 морської авіації РФ.

    Сучасні літаки підійшли до безекіпажного корабля на дистанцію вогню гармати та кидка чавуну — як виявилося, у Повітряно-космічних сил РФ з космічного лише назва, а високоточність обмежується метанням КАБів.

    І за це поплатилися — до двох гелікоптерів, збитих раніше, додали два реактивні борти.Окрім усіх цих епітетів про вперше в історії, є й практичні речі.

    Тепер під час вильоту російські льотчики побоюватимуться ще дужче, працювати їм доведеться з іще віддаленішої дистанції, а залишати сектор вони муситимуть ще швидше.

    Бо таких ракет, як AIM-9, у світі виробили величезну кількість (не постачатимуть США — купимо на вторинному ринку), а інфрачервона голова досі є найстрашнішим засобом наведення для літака.Це означає більше морських мін, гарних і різних.

    Більше некерованих ракет по казармах.

    Більше перешкод і більше запусків колишніх ракет повітря — повітря.

    Крім того, рейд багаторазово окупився фінансово: Су-30 — іграшка недешева.

    Росіяни дуже люблять розповідати, скільки Україна отримала від окупації, перераховуючи заводи й пароплави, технології та збудовані театри.

    Ось тільки зараз ми бачимо, як воюють і винаходять українці.

    Причому в найважчій ситуації — коли в нас менше бортів, вильотів на добу, танків, снарядів і людей, коли ми були, по суті, в морській блокаді.

    Скільки МіГ-29 збила РФ за допомогою дронів?

    Чи вийшло найбільшим у новітній історії стратегічним бомбардуванням вибити нам виробництво САУ, далеких дронів і крилатих ракет?

    Що там блекаут, мости через Дніпро і тунелі на заході країни?

    Тепер можна зрозуміти, що саме Україна давала імперії, якої якості людський капітал і чому сотні тисяч жертв і калік, щоб затягнути нас назад.
    Кирило «Ронін» Данильченко Дозвуковими ракетами, які не були в серійному виконанні, на експериментальній платформі, ми потопили флагман ЧФ РФ. Той, який створили проривати ППО авіаносних груп США. Цими ж ракетами, доопрацьованими для застосування як поверхня — поверхня, вразили Керченську переправу, нафтосховище в Новоросійську, цілі в Ростовській області, Севастополі тощо. Ешелони С-300 і С-400, які не знають аналогів, не впоралися. На тлі нестачі снарядів у ЄС і США (нагадаю, що нам передали близько трьох мільйонів 155 мм снарядів — це половина від запасів Вашингтона 1991 року) ми опанували як паліатив дрони: очі, скиди, а пізніше і FPV. Оскільки в багатьох організмах налагодили ремонт БпЛА, друкують на принтерах запчастини до них, працюють з діаспорою, фондами, самі виготовляють бойові частини — рахунок знищеної техніки йде на тисячі й тисячі. Логістика російської армії на останньому кілометрі здеградувала до ослів, мотоциклів і піших підносців. ЧФ РФ вибили із Севастополя завдяки кустарній технології — паліативу з водного мотоцикла, супутникового каналу зв'язку та вибухового пристрою. Список уражених цілей вражає. По суті, десантні можливості ЧФ РФ підірвані на півтора десятка років — наступне покоління десантних суден ще тільки будують. Послідовно ворога вибили з острова Зміїного, вишок, звідки їхні РЛС і РЕБ мацали наше узбережжя, він зазнав втрат у Севастополі, а тепер його намагаються діставати в Новоросійську. Надводні дрони вже можуть ставити міни, бити некерованими ракетами, працювати ретрансляторами і як ППО. Десятки радарів у Криму випиляли, включаючи ті, що пов'язували в одну систему батареї ППО; на аеродромах після ударів українською «довгою рукою» багатогодинні пожежі. Ми дістали пороховий завод, завод вибухівки, оптоволокна, арсенали, деякі НПЗ тричі випадали з техпроцесу — цілі від місць на північ від Мурманська до Єлабуги. І ось минулого тижня ракетами AIM-9 з морського дрона знищили два Су-30 морської авіації РФ. Сучасні літаки підійшли до безекіпажного корабля на дистанцію вогню гармати та кидка чавуну — як виявилося, у Повітряно-космічних сил РФ з космічного лише назва, а високоточність обмежується метанням КАБів. І за це поплатилися — до двох гелікоптерів, збитих раніше, додали два реактивні борти.Окрім усіх цих епітетів про вперше в історії, є й практичні речі. Тепер під час вильоту російські льотчики побоюватимуться ще дужче, працювати їм доведеться з іще віддаленішої дистанції, а залишати сектор вони муситимуть ще швидше. Бо таких ракет, як AIM-9, у світі виробили величезну кількість (не постачатимуть США — купимо на вторинному ринку), а інфрачервона голова досі є найстрашнішим засобом наведення для літака.Це означає більше морських мін, гарних і різних. Більше некерованих ракет по казармах. Більше перешкод і більше запусків колишніх ракет повітря — повітря. Крім того, рейд багаторазово окупився фінансово: Су-30 — іграшка недешева. Росіяни дуже люблять розповідати, скільки Україна отримала від окупації, перераховуючи заводи й пароплави, технології та збудовані театри. Ось тільки зараз ми бачимо, як воюють і винаходять українці. Причому в найважчій ситуації — коли в нас менше бортів, вильотів на добу, танків, снарядів і людей, коли ми були, по суті, в морській блокаді. Скільки МіГ-29 збила РФ за допомогою дронів? Чи вийшло найбільшим у новітній історії стратегічним бомбардуванням вибити нам виробництво САУ, далеких дронів і крилатих ракет? Що там блекаут, мости через Дніпро і тунелі на заході країни? Тепер можна зрозуміти, що саме Україна давала імперії, якої якості людський капітал і чому сотні тисяч жертв і калік, щоб затягнути нас назад.
    1
    2Kпереглядів