Українська медицина: фінал очевидний
Мене вже не дивує те, що відбувається в системі охорони здоров'я. Це було очікувано. Але мене все ще обурює те, наскільки цинічно та бездарно добивають українську медицину.
Що ми бачимо? НСЗУ остаточно перетворилося на бюрократичну машину, яка не допомагає лікарням, а навпаки – перекриває їм кисень. Замість того, щоб створювати прозору систему фінансування, НСЗУ вигадує знижуючі коефіцієнти, урізає пакети медичних гарантій і тупо відмовляється платити за надані послуги. Тобто лікар лікує, лікарня працює, пацієнти отримують допомогу – а грошей за це не буде.
Я вчора був в одному онкологічному центрі, запитував ситуацію по фінансуванню та плануванню закупівель на 2025 рік. Говорив з одним із завідувачів відділень, і він сказав, що коефіцієнт 0.6, який ввели, – це свідома смерть лікарні, бо вони просто не перекривають видатків.
Особливо це видно по використанню високотехнологічних сучасних медичних девайсів. Наприклад, для певних категорій пацієнтів рекомендовано встановлювати порт-катетерні системи для надійної та безпечної хіміотерапії. Але після урізання тарифів лікарня не може закуповувати ці системи. Те саме стосується зшиваючих апаратів для операцій – їхнє використання просто згортається. Українська медицина повертається на 20 років назад, коли хімію доводилося вводити через спалені вени, а кишківник після операцій зшивали вручну – це значно довше, травматичніше і небезпечніше для пацієнта.
І це не тимчасові труднощі, не технічні моменти чи «складнощі перехідного періоду». Це свідома політика уряду. Вони не кажуть цього відкрито, але діють так, щоб медична система сама по собі захлинулася і загнулася.
USAID, який роками підтримував українську медицину, більше не стане рятівником. Після політичних змін у США та рішення адміністрації Трампа скоротити зовнішню допомогу, цей інструмент міжнародного фінансування практично мертвий. Його залишки використовуються на те, що ще можна врятувати, але стратегічні довготривалі програми фактично згорнуті. Держава навіть не намагається знайти вихід – вони просто чекають, коли система завалиться остаточно.
Що далі?
Скорочення фінансування – це не випадковість. Це офіційна стратегія. Ляшко вже прямо заявив, що за все, що не покриває медична гарантія, пацієнти мають платити. Ідеальна схема – перекласти все на плечі людей, залишивши тільки імітацію державної підтримки.
Закриття лікарень – лише питання часу. Державного фінансування не буде, а приватний інвестор не прийде рятувати «мертві» заклади. Під ніж підуть районні лікарні, міські лікарні, поступово скорочуватимуться ліжко-місця у великих закладах. Відділення закриватимуться через брак ресурсів і лікарів, а людям просто скажуть: «Їдьте в інше місто». Тільки от в інших містах теж не буде куди їхати.
Лікарі масово звільнятимуться. Вже зараз на ринку праці дефіцит спеціалістів. Скорочення зарплат і нестача фінансування лише прискорять втечу медиків за кордон. Українці залишаться без кваліфікованих лікарів, а замінити їх буде ніким. Черги до вузькопрофільних спеціалістів збільшуватимуться, а терміни очікування на медичні послуги зростуть у рази.
Розпродаж медицини приватникам – це фінальний акорд. Прийнятий законопроєкт 6013 створює всі умови, щоб лікарні, які не витримають фінансового тиску, перейшли в приватні руки. НСЗУ навмисно доводить медзаклади до банкрутства, щоб потім їх можна було або закрити, або продати. І ось тоді все стане на свої місця – хто не має грошей, лікуватися не буде.
Медицина стане недоступною. Усі ці дії ведуть до того, що безкоштовна медицина остаточно припинить існування. Відсутність лікарів, скорочення фінансування, урізані пакети послуг – усе це змусить пацієнтів платити за кожен аналіз, кожен прийом, кожен ліжко-день.
Швидка не приїде, бо не буде кого відправляти. Вже зараз екстрена допомога працює на межі своїх можливостей, а з подальшим скороченням фінансування ситуація лише погіршиться. Деякі регіони залишаться без реанімобілів, без бригад швидкої, без критично важливих лікарських бригад.
USAID і міжнародні донори більше не рятуватимуть. Допомога ззовні зменшується, а те, що надходить, використовується неефективно. Якщо раніше США, ЄС та інші донори підтримували медицину через цільові програми, то тепер їхній вплив скорочується, а уряд просто заміщує міжнародні гранти скороченнями всередині країни. Відновлення за міжнародні кошти – це вже історія, яку уряд ховає під популістичними заявами.
Це і є остаточне вирішення питання української медицини.
Держава більше не хоче утримувати лікарні, не хоче підтримувати лікарів, не хоче фінансувати медицину. Вони не скажуть цього відкрито. Вони просто будуть відмовлятися платити, вводити нові коефіцієнти, зменшувати бюджети, поки система сама не здохне.
І тоді вийде в якийсь день черговий Ляшко і скаже: «Ми зробили все можливе».
А тим часом люди будуть помирати, бо швидка не приїде, лікарів не буде, операції стануть недоступними.
Це не криза. Це системне знищення охорони здоров'я.
Завіса.
Владислав Смірнов
Українська медицина: фінал очевидний
Мене вже не дивує те, що відбувається в системі охорони здоров'я. Це було очікувано. Але мене все ще обурює те, наскільки цинічно та бездарно добивають українську медицину.
Що ми бачимо? НСЗУ остаточно перетворилося на бюрократичну машину, яка не допомагає лікарням, а навпаки – перекриває їм кисень. Замість того, щоб створювати прозору систему фінансування, НСЗУ вигадує знижуючі коефіцієнти, урізає пакети медичних гарантій і тупо відмовляється платити за надані послуги. Тобто лікар лікує, лікарня працює, пацієнти отримують допомогу – а грошей за це не буде.
Я вчора був в одному онкологічному центрі, запитував ситуацію по фінансуванню та плануванню закупівель на 2025 рік. Говорив з одним із завідувачів відділень, і він сказав, що коефіцієнт 0.6, який ввели, – це свідома смерть лікарні, бо вони просто не перекривають видатків.
Особливо це видно по використанню високотехнологічних сучасних медичних девайсів. Наприклад, для певних категорій пацієнтів рекомендовано встановлювати порт-катетерні системи для надійної та безпечної хіміотерапії. Але після урізання тарифів лікарня не може закуповувати ці системи. Те саме стосується зшиваючих апаратів для операцій – їхнє використання просто згортається. Українська медицина повертається на 20 років назад, коли хімію доводилося вводити через спалені вени, а кишківник після операцій зшивали вручну – це значно довше, травматичніше і небезпечніше для пацієнта.
І це не тимчасові труднощі, не технічні моменти чи «складнощі перехідного періоду». Це свідома політика уряду. Вони не кажуть цього відкрито, але діють так, щоб медична система сама по собі захлинулася і загнулася.
USAID, який роками підтримував українську медицину, більше не стане рятівником. Після політичних змін у США та рішення адміністрації Трампа скоротити зовнішню допомогу, цей інструмент міжнародного фінансування практично мертвий. Його залишки використовуються на те, що ще можна врятувати, але стратегічні довготривалі програми фактично згорнуті. Держава навіть не намагається знайти вихід – вони просто чекають, коли система завалиться остаточно.
Що далі?
📌 Скорочення фінансування – це не випадковість. Це офіційна стратегія. Ляшко вже прямо заявив, що за все, що не покриває медична гарантія, пацієнти мають платити. Ідеальна схема – перекласти все на плечі людей, залишивши тільки імітацію державної підтримки.
📌 Закриття лікарень – лише питання часу. Державного фінансування не буде, а приватний інвестор не прийде рятувати «мертві» заклади. Під ніж підуть районні лікарні, міські лікарні, поступово скорочуватимуться ліжко-місця у великих закладах. Відділення закриватимуться через брак ресурсів і лікарів, а людям просто скажуть: «Їдьте в інше місто». Тільки от в інших містах теж не буде куди їхати.
📌 Лікарі масово звільнятимуться. Вже зараз на ринку праці дефіцит спеціалістів. Скорочення зарплат і нестача фінансування лише прискорять втечу медиків за кордон. Українці залишаться без кваліфікованих лікарів, а замінити їх буде ніким. Черги до вузькопрофільних спеціалістів збільшуватимуться, а терміни очікування на медичні послуги зростуть у рази.
📌 Розпродаж медицини приватникам – це фінальний акорд. Прийнятий законопроєкт 6013 створює всі умови, щоб лікарні, які не витримають фінансового тиску, перейшли в приватні руки. НСЗУ навмисно доводить медзаклади до банкрутства, щоб потім їх можна було або закрити, або продати. І ось тоді все стане на свої місця – хто не має грошей, лікуватися не буде.
📌 Медицина стане недоступною. Усі ці дії ведуть до того, що безкоштовна медицина остаточно припинить існування. Відсутність лікарів, скорочення фінансування, урізані пакети послуг – усе це змусить пацієнтів платити за кожен аналіз, кожен прийом, кожен ліжко-день.
📌 Швидка не приїде, бо не буде кого відправляти. Вже зараз екстрена допомога працює на межі своїх можливостей, а з подальшим скороченням фінансування ситуація лише погіршиться. Деякі регіони залишаться без реанімобілів, без бригад швидкої, без критично важливих лікарських бригад.
📌 USAID і міжнародні донори більше не рятуватимуть. Допомога ззовні зменшується, а те, що надходить, використовується неефективно. Якщо раніше США, ЄС та інші донори підтримували медицину через цільові програми, то тепер їхній вплив скорочується, а уряд просто заміщує міжнародні гранти скороченнями всередині країни. Відновлення за міжнародні кошти – це вже історія, яку уряд ховає під популістичними заявами.
Це і є остаточне вирішення питання української медицини.
Держава більше не хоче утримувати лікарні, не хоче підтримувати лікарів, не хоче фінансувати медицину. Вони не скажуть цього відкрито. Вони просто будуть відмовлятися платити, вводити нові коефіцієнти, зменшувати бюджети, поки система сама не здохне.
І тоді вийде в якийсь день черговий Ляшко і скаже: «Ми зробили все можливе».
А тим часом люди будуть помирати, бо швидка не приїде, лікарів не буде, операції стануть недоступними.
Це не криза. Це системне знищення охорони здоров'я.
Завіса.
Владислав Смірнов
Українська
English
