#поезія
Іду босоніж у безмежжя трав,
Ромашки квітом обіймають ноги,
Чи сон туманом-росами упав,
Чи кроки ґрунт вкарбовують вологий?
Вже зблідла сукня, небо сіре вщент,
Штрихами долі вирізблю позначки,
Пірнаю в тишу чи зіллюсь з дощем,
Сповна відчую розпач одиначки.
Зловісна втіха прихистку не дасть,
Сліпе свічадо доленьки-стихії
Зламає волю, викликавши страсть,
Скасує вщент всі потуги месії.
Валентина Чепурко
#поезія
Іду босоніж у безмежжя трав,
Ромашки квітом обіймають ноги,
Чи сон туманом-росами упав,
Чи кроки ґрунт вкарбовують вологий?
Вже зблідла сукня, небо сіре вщент,
Штрихами долі вирізблю позначки,
Пірнаю в тишу чи зіллюсь з дощем,
Сповна відчую розпач одиначки.
Зловісна втіха прихистку не дасть,
Сліпе свічадо доленьки-стихії
Зламає волю, викликавши страсть,
Скасує вщент всі потуги месії.
Валентина Чепурко
Українська
English
