Тримай свій чорно-білий кайф

Якщо не помиляюся, я вже третій тиждень читаю книгу Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України: Павло Тетеря і Іван Брюховецький".

І вже прочитала про Павла Тетерю. Що можу сказати про нього. Не всі правителі бувають ідеальними. На мою думку ідеальних правителів взагалі не існує. Так було, є і буде. Тетеря правив країною в цей час, коли Україна вже майже розвалилася, він все робив, щоби якось зібрати її до купі. Але одного разу він зробив величезну помилку і через це дехто його зненавидів. Після цієї помилки в Тетері все одне за другим все пішло в шкереберть. Довелося зректися булави, і покинути Україну. Тут він дійсно зробив все що міг, щоб врятувати країну. І тут дуже влучно сказано словами одного з римських правителів, "Я зробив все що міг, нехай хтось зробить ще краще". Дуже сподобалося читати про Павла Тетері. Багато чого цікавого дізналася. І мені було сумно дізнатися, що він помер ось так підступно, від отруєння.

А от Іван Брюховецький повна його протилежність. Так як він був слугою Юрія Хмельницького, але більш за все був його вихователем, то ж Іванові зовсім не подобалося, що його сприймали не як рівного серед шляхетного роду, а як слугу. То ж не дивно, що він був корисливою і заздрісною людиною. А завдяки спостережливісті став чудовим інтриганом. О, я уявляю собі яка це була людина. Завдяки його інтригам, йому вдалося обдурити голоту і вмовити підняти бунт проти Виговського. То ж якраз я і читаю цей момент, де знову навагаються поставити гетманом Юрія Хмельницького. Читаючи, як усе це відбулося, я розумію, як Брюховецькому потім врешті-решт стати гетманом і чому завдяки йому московії потім вдалося окупувати майже всю територію України... Але як все це сталося, то я вже буду далі читати. Головне, щоби в теперішній час ми не повторили їхні помилки і знову не втратили Україну...🙏💙💛

Якщо не помиляюся, я вже третій тиждень читаю книгу Ярослави Дегтяренко "Гетьмани України: Павло Тетеря і Іван Брюховецький".

І вже прочитала про Павла Тетерю. Що можу сказати про нього. Не всі правителі бувають ідеальними. На мою думку ідеальних правителів взагалі не існує. Так було, є і буде. Тетеря правив країною в цей час, коли Україна вже майже розвалилася, він все робив, щоби якось зібрати її до купі. Але одного разу він зробив величезну помилку і через це дехто його зненавидів. Після цієї помилки в Тетері все одне за другим все пішло в шкереберть. Довелося зректися булави, і покинути Україну. Тут він дійсно зробив все що міг, щоб врятувати країну. І тут дуже влучно сказано словами одного з римських правителів, "Я зробив все що міг, нехай хтось зробить ще краще". Дуже сподобалося читати про Павла Тетері. Багато чого цікавого дізналася. І мені було сумно дізнатися, що він помер ось так підступно, від отруєння.

А от Іван Брюховецький повна його протилежність. Так як він був слугою Юрія Хмельницького, але більш за все був його вихователем, то ж Іванові зовсім не подобалося, що його сприймали не як рівного серед шляхетного роду, а як слугу. То ж не дивно, що він був корисливою і заздрісною людиною. А завдяки спостережливісті став чудовим інтриганом. О, я уявляю собі яка це була людина. Завдяки його інтригам, йому вдалося обдурити голоту і вмовити підняти бунт проти Виговського. То ж якраз я і читаю цей момент, де знову навагаються поставити гетманом Юрія Хмельницького. Читаючи, як усе це відбулося, я розумію, як Брюховецькому потім врешті-решт стати гетманом і чому завдяки йому московії потім вдалося окупувати майже всю територію України... Але як все це сталося, то я вже буду далі читати. Головне, щоби в теперішній час ми не повторили їхні помилки і знову не втратили Україну...🙏💙💛

#дати #свята
День украї́нської писе́мності та мо́ви — свято розвитку державної мови, яке щороку відзначається в Україні 27 жовтня. У церковному календарі за новим стилем (григоріанський та новоюліанський) — день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

#події #історія
У 1654 році 27 жовтня 50-тисячне військо Речі Посполитої під проводом коронного гетьмана Станіслава Потоцького вирушило в похід на Поділля і Брацлавщину, що стало однією з ключових військових кампаній доби Хмельниччини.

Історичний контекст

Ця військова операція проходила в рамках Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, коли українські землі ставали полем бою між Польщею, Московією, місцевими козацькими і селянськими загонами. Події на Поділлі й Брацлавщині супроводжувалися широким спротивом місцевого населення, а початкова партизанська боротьба переросла у масштабні повстання і відкриту селянсько-козацьку війну.

Похід Потоцького

Навесні 1654 року військо Речі Посполитої під командуванням Станіслава Потоцького було спрямовано на придушення козацько-селянських виступів та утримання контрольованих територій. Внаслідок походу значна частина Поділля була спустошена — зруйновано понад півсотні міст, а місцеві громади зазнали великих втрат і вигнання.

Наслідки

Ця операція мала трагічні наслідки для населення регіону: велика частка міст і сіл була зруйнована, а жителі були змушені тікати або були вбиті під час каральних акцій польського війська. Події 1654 року на Поділлі та Брацлавщині стали символом жорстокостей доби і відчутно вплинули на хід подальших визвольних змагань.

Значення

Військовий похід Станіслава Потоцького на Поділля і Брацлавщину підсумував конфліктні стосунки між козацькою Україною і Річчю Посполитою в середині XVII століття та засвідчив масштаб громадянської і національно-визвольної боротьби в Україні.